Лейкоплакія шийки матки

Лейкоплакія шийки матки — це патологія, яка характеризується локальним, різного ступеня вираженості, порушенням поновлення клітин багатошарового плоского епітелію та його зроговінням. Термін «лейкоплакія» (з грец. «біла бляшка») запропонував австрійський дерматолог Е. Л. Швіммер ще у 1887 році, але він залишається актуальним і сьогодні. Лейкоплакія, згідно з сучасними науковими уявленнями, належить до дискератозів (патологічне зроговіння, порушення вироблення кератину та процесу оновлення клітин епітелію) і може бути фоновим захворюванням при розвитку онкопатології шийки матки, а в разі прогресування та відсутності адекватного лікування безпосередньо ставати передраковим станом.

Серед усіх патологій шийки матки лейкоплакія становить 5,2% і трапляється приблизно в 1% жінок. Своєчасна діагностика та лікування цервікальної лейкоплакії вкрай необхідні, оскільки ігнорування жінкою наявності цього захворювання може призвести до розвитку онкопроцесу.

Причини виникнення лейкоплакії шийки матки

Незважаючи на досягнення сучасної науки, точно визначити безпосередні причини появи вогнищ зроговіння шийки матки досить важко. Існує багато чинників, які можуть впливати на розвиток лейкоплакії. Їх заведено розділяти на ендогенні (внутрішні) та екзогенні (зовнішні). До ендогенних клініцисти відносять:

• Ендокринну патологію на одному з рівнів системи гіпоталамус–гіпофіз–яєчники–матка, проявом якої є збільшення рівня естрогенів (гіперестрогенія) та дефіцит прогестерону, а оскільки процеси ділення та відновлення клітин слизової шийки матки безпосередньо залежать від гормональної рівноваги, у такій ситуації відзначається їх порушення .
• Патологію імунної системи (вроджену чи набуту внаслідок різних інфекційних захворювань, прийому імуносупресивних препаратів, тривалих стресових ситуацій). У разі порушення імунного бар'єру епітеліальні клітини стають більш вразливими до різних пошкоджувальних чинників, що також може спровокувати розвиток лейкоплакії.

Серед екзогенних чинників, що індукують розвиток зроговіння слизової шийки матки, виділяють:

• Інфекційні захворювання. Хронічні рецидивні інфекційно-запальні хвороби органів репродуктивної системи (кольпіти, цервіцити різної етіології, зокрема викликані хламідіями, уреаплазмою, герпетичною інфекцією) несприятливо впливають на стан плоского багатошарового епітелію слизової оболонки, викликають його десквамацію (лускате відшарування) і можуть спровокувати патологічне утворення кератину. Було встановлено, що більш ніж у 50% випадків цервікальної лейкоплакії підтверджується інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ).
• Хімічні речовини (за неправильного, часто самостійного, лікування захворювань статевих органів у вигляді застосування тампонів із різними лікарськими засобами).
• Травматизація. Найчастіше причиною механічного пошкодження шийки матки стає проведення штучного переривання вагітності, гістероскопії, фракційного діагностичного вишкрібання, діатермокоагуляції ерозії шийки матки, а також розриви за неправильного ведення пологів. У місці травматичного пошкодження утворюється рубцева сполучна тканина і порушується нормальна структура слизової, що може призвести до появи ділянок лейкоплакії.
• Ранній початок статевого життя, велика кількість статевих партнерів.

Види лейкоплакії шийки матки

Розрізняють такі види зазначеної патології:

• Проста (без атипових клітин) — має доброякісний характер і не є передраковим станом. Для цієї форми характерна поява білястих плоских вогнищ, які не піднімаються над епітелієм.
• Луската (бородавчаста). Уражені ділянки мають щільну нерівну структуру та піднімаються над здоровим епітелієм, осередки зроговіння перекривають одне одного.
• Ерозивна. Вогнища лейкоплакії мають тріщини й ерозійні ділянки, під час дотику до яких виникає контактна кровотеча.

Бородавчаста й ерозивна форми лейкоплакії є передраковими захворюваннями, оскільки за них з'являються атипові клітини, з яких у подальшому може розвинутися злоякісна пухлина.

Симптоми лейкоплакії шийки матки

Діагноз цервікальної лейкоплакії найчастіше встановлюється під час планового профілактичного огляду в гінеколога, у зв'язку з тим, що у більшості пацієнток це захворювання не супроводжується якими-небудь скаргами або клінічними проявами. Але приблизно у 30% випадків лейкоплакія шийки матки може супроводжуватися такими симптомами, як вагінальний дискомфорт, свербіж і печіння, рясна лейкорея (білі), контактні кровотечі (незначне виділення крові після статевого акту). Іноді єдиною скаргою жінок із цим діагнозом є порушення менструального ритму, в такому випадку поява вогнищ цервікальної лейкоплакии пов'язана з порушенням гормонального балансу. При проведенні кольпоскопії клінічна картина простої лейкоплакії характеризується наявністю вогнищ тонкої білуватої плівки, яка зазвичай не піднімається над прилеглою слизовою оболонкою та легко знімається, інші ж форми лейкоплакії можуть мати вигляд ущільнених утворень, іноді з ерозійними ділянками, які виступають над рівнем незміненого епітелію та кровоточать у разі доторкання.

Діагностика лейкоплакії шийки матки

Діагностичний процес складається з декількох етапів:

• Збір анамнезу. Спочатку лікар проводить детальне опитування пацієнтки з метою встановлення можливих провокуючих чинників захворювання, деталізує скарги.
• Огляд. За допомогою гінекологічних дзеркал проводиться огляд шийки матки та піхви. Зазвичай, вдається побачити білуваті бляшки лейкоплакії з чіткими контурами, але іноді неозброєним оком патологічні зміни не помітні.
• Цитологічне дослідження. При проведенні мікроскопії зіскрібка поверхневого шару слизової оболонки шийки матки можна виявити наявність ороговілих лусочок, характерних для лейкоплакії. Однак цей метод не дозволяє диференціювати лейкоплакію з атипією від простої.
• Мікробіологічне дослідження мазків за підозри на інфекційно-запальний процес.
• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) з метою виявлення вірусу папіломи людини та визначення його типу.
• Кольпоскопія. За допомогою спеціального пристрою — кольпоскопа — можна побачити патологічний процес у значному збільшенні.
• Біопсія з подальшим гістологічним дослідженням біоптату. Остаточний і найнадійніший метод діагностики. Для гістологічного дослідження використовується шматочок слизової оболонки з «підозрілої» ділянки шийки матки та тканина, узята за допомогою діагностичного зіскрібка з цервікального каналу. Цей метод дозволяє точно встановити діагноз, визначити вид лейкоплакії та наявність атипових клітин, від чого залежить подальша терапевтична тактика.

Методи лікування лейкоплакії шийки матки

Лікування слід починати якомога швидше, оскільки це захворювання має тенденцію до переходу в онкологічний процес. Важливим моментом є те, що на весь період лікування пацієнтці з лейкоплакією необхідно дотримуватися статевого спокою. У сучасній медицині існує безліч методів, що дозволяють вилікувати цю патологію:

• Кріодеструкція. Суть цього методу полягає в тому, що уражені ділянки піддаються впливу холоду. Ця процедура не тільки ефективна, але й безболісна. Після її проведення зазвичай не виникає ускладнень і на поверхні епітелію не утворюються рубці. Однак ця маніпуляція має деякі недоліки: вона неефективна в разі глибокого проникнення патологічного процесу в тканині слизової.
• Лазерна коагуляція. Безпечний та безболісний метод, заснований на застосуванні спеціального лазерного променя. Після такого лікування не утворюються рубці, епітелій відновлюється швидко, хвороба не рецидивує.
• Радіохвильова деструкція. В основі цього методу — вплив на патологічні тканини високочастотного електромагнітного випромінювання. Процедура швидка та безболісна. Після її застосування не залишається рубців, форма шийки матки не змінюється, тому лікування за допомогою радіохвиль найбільш безпечне для жінок, що не народжували.
• Медикаментозне лікування. Консервативна терапія застосовується паралельно з проведенням оперативних втручань (особливо у тих випадках, коли поряд з лейкоплакією виявлені запальні захворювання статевих органів або порушення гормонального балансу) і містить у собі протизапальні препарати, антибіотики широкого спектру дії, лікарські засоби для корекції супутніх патологій, імуностимулятори, вітамінно-мінеральні комплекси.
• Конізація або ампутація шийки матки. У разі, якщо лейкоплакія супроводжується тяжкою деформацією та гіпертрофією шийки матки, або ж виявлений ​​значний ступінь атипії клітин, вдаються до радикального лікування — повністю або частково видаляють шийку матки.

Зверніть увагу, що категорично заборонено займатися самолікуванням, тим більше з використанням методів «народної медицини», оскільки існує небезпека того, що без належної терапії ця хвороба може серйозно ускладнитися. Після завершення лікування жінка повинна відвідувати гінеколога з профілактичною метою кожні 6 місяців.

Наслідки лейкоплакії шийки матки

Необхідно пам'ятати, що в разі несвоєчасного лікування лейкоплакії шийки матки різко зростає ризик розвитку злоякісної пухлини, а в разі неправильного, некваліфікованого лікування підвищується частота ускладнень. Тому не можна нехтувати регулярними гінекологічними оглядами, адже рання діагностика й адекватна терапевтична тактика дозволять Вам зберегти своє здоров'я та уникнути розвитку небезпечних наслідків.