Короста – це паразитарне захворювання шкіри, яке викликається коростяним кліщем. Існує думка, що короста – це хвороба бідних або людей, що живуть в несприятливих санітарних умовах. Але це твердження далеке від істини. На цю патологію часто хворіють дорослі люди, як чоловіки, так і жінки, які ведуть активний спосіб життя: займаються різними видами спорту, подорожують, мають тактильний контакт із людьми різних соціальних верств суспільства. Трапляється короста і в дітей, зазвичай, внаслідок недостатньо сформованих гігієнічних навичок. Повністю вберегти себе від цієї хвороби дуже складно, оскільки навіть «безневинна» поїздка в громадському транспорті може стати причиною зараження коростяним кліщем.
Найбільший ризик заразитися існує в осінньо-зимовий період. Це пояснюється такими причинами:
- у цей період плодючість паразита максимальна;
- у холодну пору року знижена стійкість імунної системи;
- велике скупчення людей у громадських місцях сприяє передачі паразита.
Зміст:
Причини виникнення корости
Збудником корости є кліщ – Sarcoptes scabiei varietas hominis. Цей паразит викликає захворювання тільки у людей.
Коростяний кліщ має черепахоподібну форму. Розміри самок – до 0,5 мм, самців – 0,38 мм. Органами пересування у них служать ніжки з присосками та щетинки. Після потрапляння паразитів на шкіру людини починається їхній життєвий цикл. Самці запліднюють самок, а самі гинуть. Після цього самки проникають у роговий шар епідермісу, де кожен день відкладають по 2–4 яйця. У міру свого пересування вони створюють ходи. Тривалість життя самки – 4–6 тижнів. Для того, щоб личинки стали статевозрілими особинами, в середньому потрібно 2 тижні. Активність паразита підвищується у вечірній час, тому пацієнти відзначають симптоми після 18 годин. Оптимальні умови для росту та розмноження кліщів: температура середовища – 20–22°С, вологість – 35%. Паразити гинуть від високої та низької температури. Тому в інфекційних вогнищах рекомендують обробляти білизну, одяг, меблі та інші предмети побуту впливом згубної для кліщів температури.
Короста – заразне захворювання, яке передається контактно-побутовим шляхом. Людина може заразитися безпосередньо після контакту з хворим на коросту або під час використання предметів, заражених кліщем. Великий ризик виникнення спалахів корости існує в організованих колективах – школах, дитячих садках, офісах.
Особливості епідеміології та патогенезу корости:
- ризик зараження підвищується в кілька разів, якщо контакт із хворою людиною відбувається у вечірній і нічний час (наприклад, під час сну в одному ліжку);
- симптоматику захворювання провокують самки і личинки, а не самці;
- навіть здорова імунна система не може впоратися з паразитом, тому феномен «самовиліковування» для корости не характерний.
Види корости
Офіційної класифікації корости немає. Захворювання умовно поділяється на кілька варіантів, які різняться між собою клінічним перебігом:
- Типова короста.
- Атипові форми:
- короста без висипу;
- короста у немовлят;
- короста у дітей дошкільного віку;
- малосимптомна короста;
- короста, лікована глюкокортикостероїдними препаратами;
- ускладнена короста;
- доброякісна лімфоплазія шкіри;
- норвезька короста;
- «короста охайних».
Симптоми корости
Перші симптоми з'являються через кілька тижнів після зараження (після інкубаційного періоду). Для корости не характерні загальні симптоми інфекційного захворювання. Людина почуває себе задовільно. На перший план виходять місцеві ознаки:
- Свербіж, який локалізується в місці паразитування кліщів. Типова локалізація – міжпальцеві проміжки, бокова поверхня кисті та лучезап’ястного суглоба, а також передня і бокова поверхня живота, стегон, сідниць, пахова ділянка, у жінок – грудні залози, у чоловіків – статевий член. Інтенсивність симптому підвищується у вечірній час, коли зростає активність коростяного кліща. Свербіж може бути настільки сильним, що людина не може заснути, у неї погіршується настрій і психоемоційний фон.
- Висип і коростяві ходи. У міру пересування кліща в роговому шарі епідермісу формуються своєрідні «лабіринти», які добре помітні при невеликому збільшенні ураженої ділянки шкіри. Ці ходи починаються сліпо, а закінчуються везикулою, де і розташована самка коростяного кліща. Їхні розміри не перевищують 1 см. Таких ходів формується декілька. Після руйнування везикули на її місці утворюється кірочка. Коростяві ходи мають вигляд білих ліній, піднятих над поверхнею шкіри, у кінці яких є синюшний горбок. При змащенні ураженої ділянки розчином йоду ці патологічні елементи добре візуалізуються.
Ознаки атипової корости:
- відсутність висипу, але наявність сильного свербіння (наприклад, у людей, які працюють з агресивними хімікатами);
- відсутність свербіння з наявністю висипу;
- мінімальні ознаки двох симптомів (на тлі неправильно проведеного лікування).
Бувають випадки, коли діагноз встановлено неправильно, і замість корости починають лікувати алергічне шкірне захворювання. Спектр дії кортикостероїдної мазі досить широкий, і запальний компонент корости зменшується. Але така терапія не призводить до одужання пацієнта. Короста переходить в атипову форму: елементи висипу представлені папулами і везикулами з ознаками гіперкератозу.
Особливості корости у дітей до 1 року:
- висип локалізується на долонях, стопах, у промежині, на обличчі;
- висип може бути представлений везикулами, буллами, уртикарними елементами (нагадує кропив'янку);
- сильне свербіння, через яке дитина не може спати;
- висип має ексудативний характер;
- ураження нігтів (вони стають ламкими, з'являються тріщини).
Норвезька короста – це атиповий варіант захворювання, який виникає в осіб із супутньою патологією та імунодефіцитом (наприклад, у хворих на сирингомієлію, синдром Дауна, аутоімунні захворювання). За цієї форми хвороби висип може уражати будь-яку ділянку шкіри. Норвезька короста характеризується вираженим гіперкератозом, за якого уражена зона вкривається «панциром». Після його видалення залишається волога поверхня шкіри. Іноді цей клінічний варіант корости супроводжується еритродермією – генералізованим ураженням шкірних покривів (гіперемія шкіри та пластинчасте лущення) і погіршенням загального стану (підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів).
Поширеним ускладненням корости є приєднання вторинної бактеріальної інфекції. При цьому характер висипу змінюється, з'являються гнійники, імпетиго й інші форми дерматиту.
Діагностика корости
Діагностика корости ґрунтується на даних клінічного обстеження ураженої ділянки шкіри та результатах додаткових досліджень. З метою діагностики корости застосовують такі лабораторні методи:
- Ідентифікація коростявих ходів: на уражену шкіру наносять розчин йоду або іншого анілінового барвника.
- Мікроскопічна ідентифікація збудника та його личинок. З цією метою кліща витягують з рогового шару шкіри кількома шляхами:
- зішкрібання сліпого кінця коростяного ходу;
- зріз рогового шару епідермісу.
- Якщо не вдалося виділити збудника, але є типові для цього захворювання симптоми, призначається пробна протикоростяна терапія. У разі регресії симптоматики діагноз підтверджується.
Лікування корости
У лікуванні корости використовується місцева етіотропна терапія, мета якої – радикальне знищення кліщів і личинок. Для досягнення максимального ефекту від терапії слід дотримуватися таких рекомендацій:
- З метою запобігання повторному зараженню лікування призначається всім контактним особам і людям, які перебували в осередку зараження.
- Потрібно обробити всю білизну, одяг та інші побутові предмети, до яких торкався хворий.
- Якщо у пацієнта крім корости є супутня патологія, після консультації з вузьким фахівцем проводиться лікування й іншого захворювання.
- Перед нанесенням на шкіру медикаментозного препарату важливо провести гігієнічні процедури (душ), за допомогою яких шкіра очищається від дорослих особин і личинок кліща.
- Препарат наноситься руками, а не з використанням допоміжних засобів, оскільки концентрація кліщів на руках найбільша.
- Обробці підлягає не тільки уражена ділянка шкіри, а й уся її поверхня (у немовлят препарат наносять навіть на обличчя і волосисту частину голови).
- Проводити лікування краще у вечірній або нічний час, коли активність кліща найвища.
- Якщо на шкірі утворилися кірочки, перед нанесенням препарату слід їх акуратно видалити.
- При нанесенні препарату потрібно захистити чутливі зони (очі, слизові оболонки).
- Після кожного нанесення препарату слід поміняти натільну та постільну білизну.
- У період протикоростяної терапії застосування інших дерматологічних засобів обмежене.
- Оскільки важливим патогенетичним компонентом корости є алергія, з метою ліквідації симптомів захворювання хворому додатково призначають антигістамінні препарати.
Важливо, що призначати медикаментозне лікування може тільки лікар. Самолікування може бути неефективним і навіть небезпечним.
Наслідки корости
Короста рідко дає ускладнення. Здебільшого, негативні наслідки захворювання виникають за наявності супутньої патології або імунодефіцитного стану. Іноді приєднується вторинна бактеріальна інфекція (імпетиго, фолікуліт, ектими). Постскабіозна доброякісна лімфоплазія шкіри – це формування вузлів різних розмірів, які можуть тривалий час зберігатися у пацієнта і спонтанно регресувати.
Коростяна нефропатія – рідкісне ускладнення корости, яке є імунопатологічним феноменом і характеризується появою в сечі білка.
У людей, схильних до нервово-психічних розладів, сильний свербіж може стати причиною ряду проблем: безсоння, зниження уваги, дратівливості, поганого настрою.
Профілактика корости
Первинна профілактика корости полягає в такому:
- уникнення місць «потенційного поширення» коростяного кліща;
- ретельне дотримання особистої гігієни.