Кондиломи являють собою епітеліальні нарости на шкірі та слизових оболонках ротової порожнини, статевих органів, біля ануса. За зовнішнім виглядом вони нагадують цвітну капусту або бородавки, розташовані частіше на тонкій ніжці, м'які, колір може варіювати від світло-бежевого до темно-коричневого. Кондиломи можуть рости на ніжці над поверхнею шкіри (зовнішній ріст) або всередині шкіри/слизової оболонки (вглиб і вшир) у вигляді щільних плям.
Причини появи кондилом
Захворювання викликають певні штами (6 і 11) вірусу папіломи людини, які провокують розростання епітелію в зоні ураження.
Вірус передається за безпосереднього контакту шкіри та слизової оболонки від зараженого носія вірусу/хворого здоровому під час статевого контакту. Механічний бар'єр зіткнення між шкірою і слизовою (використання презервативів) значно скорочує ризик зараження інфекцією.
Як розвивається захворювання після зараження ВПЛ
Інкубаційний період від зараження до появи перших змін на шкірі може тривати від 2 місяців до кількох років. Це залежить від імунної реактивності організму зараженої людини: чим кращий стан здоров'я, тим довше триває безсимптомне носійство вірусу. У цей період людина небезпечна в епідеміологічному плані для статевих партнерів, оскільки високий ризик поширення інфекції.
Вірус папіломи людини на своїй поверхні має певні білки, які здатні блокувати білок p53 в епітеліальній клітині, що відповідає за ліквідацію клітин з мутацією. Через це відбувається неконтрольований поділ уражених клітин, що призводить до характерних видимих змін на шкірі або слизовій.
Симптоми вірусного кондиломатозу
Першими симптомами захворювання є поява «бульбашок» рожевого або тілесного кольору на шкірі або слизових оболонках статевих органів, ротової порожнини або ануса/прямої кишки, які потім набувають типового вигляду м'якого наросту на тонкій ніжці.
Кондиломи спричиняють значний дискомфорт через відчуття чужорідного тіла, побоювання можливої травматизації, кровотечі, болю в разі травми, іноді свербіння в ділянці ураження.
Елементи висипань можуть бути одиничними або множинними. Їхня поява, збільшення в кількості та розмірі або, навпаки, регрес безпосередньо залежать від загального стану організму і проведеної терапії.
Діагностика кондилом
Для встановлення діагнозу кондиломатоз проводиться:
- Огляд ділянки ураження, іноді для цього додатково використовують метод дерматоскопії (для шкірних покривів), кольпоскопії (для слизової піхви та шийки матки) і ректороманоскопії (для слизової прямої кишки). Під час огляду можливе додаткове фарбування візуально незмінених ділянок розчином оцтової кислоти або Люголя для визначення малопомітних уражень.
- ПАП-тест (цитологічне дослідження клітин піхви).
- Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) використовується для визначення наявності фрагментів ДНК вірусу папіломи людини в організмі та уточнення штаму, що дає змогу відразу припустити ймовірність злоякісного переродження процесу.
- Забір гістологічного матеріалу для уточнення наявності/відсутності атипових клітин у зоні ураження.
Лікування кондилом
До початку лікувальних заходів важливо провести діагностику захворювань, що передаються статевим шляхом, оскільки їхня наявність значно уповільнює одужання і знижує шанси на стійку ремісію.
У лікуванні кондилом використовують комплексний підхід, спрямований на поліпшення імунітету людини загалом і усунення локальних змін. Системне лікування передбачає застосування противірусних засобів, вітамінотерапії, імуномодулювальних препаратів.
Місцеве лікування спрямоване на видалення кондилом, оскільки вони є ділянками епітелію, що містять ВПЛ, а також спричиняють дискомфорт через видимі зміни. Локальну терапію проводять з урахуванням супутньої патології, розташування кондилом, їхнього розміру та кількості, виду росту тощо. Іноді може знадобитися кілька сеансів видалення наростів у разі великого ураження. Сучасні методи лікування дають змогу провести ці маніпуляції без рубців на шкірі.
Місцеве лікування кондилом:
- хірургічне видалення (особливий плюс цього методу - можливість подальшого гістологічного дослідження матеріалу);
- видалення за допомогою лікарських препаратів (обробка уражених ділянок спеціальними розчинами та кремами призводить до омертвіння або руйнування патологічно змінених областей);
- руйнування кондилом за допомогою лазера, рідкого азоту (кріодеструкція), електричного розряду.
Метод знеболювання і необхідність післяопераційного спостереження підбирає лікар, узгоджуючи їх із пацієнтом залежно від потреб хворого, медичних показань і можливостей у кожному конкретному випадку. Локальна терапія проводиться в амбулаторних умовах або стаціонарі, спостереження може бути необхідним протягом 1-3 днів після видалення кондилом. Повне загоєння відбувається протягом 2-4 тижнів.
Рекомендовані наступні профілактичні візити до лікаря через 1 і 3 місяці після операції, щоб упевнитися у видаленні всього обсягу змінених тканин, адже на момент первинного звернення не всі заражені ділянки могли бути візуально помітними й перетворитися на типовий вид наростів за цей час.
На жаль, повне лікування від ВПЛ неможливе, тому завжди зберігається ймовірність рецидиву захворювання на тлі ослаблення імунної реактивності організму. У разі появи нових елементів ураження шкіри та слизових необхідний повторний курс лікування.
Профілактика вірусного кондиломатозу
На сьогодні використовується вакцинація для створення імунітету проти ВПЛ найпоширеніших штамів (6,11,16,18). Вакцинація здатна захистити від зараження під час первинного контакту з вірусом, тому доцільно проводити її до початку статевого життя. У деяких країнах ця процедура є обов'язковою до підліткового віку і внесена до календарного плану щеплень. Можливість вакцинації дорослих людей необхідно уточнювати у лікаря залежно від конкретних показань, протипоказань і ризиків.
Правила профілактики кондилом зводяться до:
- усвідомленого вибору статевого партнера, відмови від випадкових статевих зв'язків;
- використання бар'єрних методів контрацепції (презервативів);
- своєчасного лікування захворювань, що передаються статевим шляхом;
- проходження щорічних скринінгових оглядів у гінеколога/уролога;
- усунення чинників, що негативно впливають на загальний стан організму та імунітет.
У разі прояву захворювання необхідне лікування обох партнерів для досягнення стійкої ремісії.