Кольпіт

Кольпіт (інша назва – вагініт) — це запалення слизової оболонки піхви. У зв’язку з висхідним шляхом потрапляння інфекції у багатьох випадках у процес втягується вульва – зовнішні статеві органи жінки, і тоді хвороба має назву вульвовагініт. Кольпіт – доволі розповсюджена проблема в гінекології. Більше ніж 60% випадків амбулаторного лікування припадають на вагініти різноманітної етіології. Хворіють жінки переважно у віці від 16 до 25 років.

Причини виникнення кольпіту

Кольпіт викликають мікроорганізми, що уражають слизову оболонку піхви. Спектр бактерій, що викликають хворобу, дуже широкий.

Найчастішою причиною є стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, протей або гонокок. Дослідження показали, що процес має полімікробний характер, тому захворювання називається неспецифічним.

У ряді випадків кольпіт провокує один збудник. Наприклад, хламідіоз викликається однойменними бактеріями, які паразитують в епітеліальних клітинах сечостатевої системи. До трихомоніазу призводять найпростіші мікроорганізми, що передаються під час незахищеного статевого акту.

Поштовхом для початку кольпіту може стати зниження імунітету, нервова напруга або переохолодження. Негативним фоном слугує незадовільна екологічна обстановка, цукровий діабет або зміна фізіологічних періодів у жінок (під час менструацій слизова піхви особливо уразлива). Після пологів пацієнтки мають високий ризик виникнення кольпіту, оскільки їх організм ослаблений, а родовий канал був підданий впливу зовнішнього середовища.

Вагініт під час вагітності – доволі розповсюджене явище. Причини цієї проблеми необхідно шукати у зміні гормонального фону й зниженні імунітету майбутньої мами. Лікування треба проводити дуже ретельно, щоб не зашкодити плоду.

Види кольпіту

За характером перебігу вагініт розділяють на:

• ГострийВиникає різко й супроводжується вираженими симптомами, болем і набряклістю слизової оболонки піхви, великою кількістю виділень.
• Хронічний. Може турбувати пацієнтку місяцями й навіть роками. Тут має місце стертий характер, хвороба проявляється періодично, супроводжуючись порушенням функції ендокринної, імунної та нервової систем. Часто єдиним проявом хронічного процесу є безпліддя.

Більш зручно з клінічної точки зору розділяти кольпіт за етіологічним принципом:

• Бактеріальний. У нормі слизова піхви заселена лактобацилами. Баланс порушується при потраплянні чужорідної мікрофлори, яка викликає запалення.
• Трихомонадний. Має специфічного збудника – піхвову трихомонаду. Оскільки вона належить до найпростіших, то потребує особливого лікування з використанням нітроімідазолів.
• Кандидозний(або дріжджовий). Викликається грибами роду Candida. Доволі розповсюджене явище у жінок. Передається статевим шляхом або при недотриманні правил індивідуальної гігієни. Кандидозний вульвовагініт часто виникає у пацієнток з імунодефіцитом, цукровим діабетом.
• Атрофічний. З’являється при гормональному дисбалансі або у похилому віці при менопаузі. Характеризується атрофічними змінами слизової оболонки органу: витонченням епітелію піхви, дефіцитом глікогену, зниженням вироблення вагінального секрету, що призводить до сухості та швидкої вразливості слизової, підвищеної чутливості до впливу патогенної мікрофлори. Жінки скаржаться на мізерні виділення жовтуватого кольору, іноді з домішками крові.
• Вірусний. Найчастіше кольпіт викликається вірусом генітального герпесу й проявляється везикульозно-ерозійними елементами висипань не тільки на слизовій піхви, але й на зовнішніх статевих органах, промежині, анальній області.
• Неінфекційний. Виникає внаслідок локальної дратівної дії або алергічних реакцій на сперміциди, миючі засоби, інтимні гелі чи іншу побутову хімію. Патогенні збудники при цьому виді кольпіту відсутні.

Існує безліч інших видів вульвовагініту, кожен із яких потребує особливого підходу.

Симптоми кольпіту

Подразнення слизової має такі ознаки:

• Болі в області піхви та нижнього відділу живота є характерним симптомом запального процесу. Вони можуть бути тупі, ниючі або тягнучі, мають різну періодичність та інтенсивність, що залежать від збудника. Біль посилюється під час статевого акту, супроводжується печінням або порушенням сечовипускання.
• Свербіж сильно погіршує якість життя пацієнток і погіршує загальний стан. Для кандидозного та трихомонадного кольпіту ця ознака є ключовою в симптоматиці.
• Виділення можуть бути різного кольору і консистенції, що залежить від виду вагініту. При трихомоніазі вони будуть жовтувато-зелені та пінисті, при дріжджовому кольпіті нагадують білий сирнистий наліт, гарднерельозні виділення – пастоподібні, сірувато-білі з відразливим «рибним» запахом.
• У жінок, які страждають на хронічні форми кольпіту, симптоми захворювання слабко виражені. Тут важливо враховувати загальний стан пацієнтки, кратність менструального циклу, наявність дисменореї, акушерський анамнез та ін.

Діагностика кольпіту

Діагностика базується на детальному зборі анамнезу, гінекологічному огляді та лабораторних дослідження.

• Кольпоскопія – дослідження стінок піхви та шийки матки за допомогою спеціального апарату, який називається кольпоскопом. У ході процедури візуалізується слизова оболонка та виявляється її набряклість, почервоніння, наявність тріщин, ерозій, виразок, деформацій, крововиливів та ін. Метод має більшу інформативність, ніж звичайний огляд у вагінальних дзеркалах.
• Для конкретизації етіології збудника у пацієнток береться мазок зі стінки піхви. Мікроскопія зразка допомагає достовірно ідентифікувати мікроорганізм і поставити точний діагноз. Бактеріальний посів на живильні середовища дозволяє визначити чутливість мікрофлори до антибіотиків.
• УЗД при неускладненому вагініті не робиться. Його проводять з метою повноцінного уточнення діагнозу, якщо є підозра на додаткове запалення матки та її придатків.

Методи лікування кольпіту

Кольпіт лікують медикаментозно залежно від виду збудника. У гострій стадії призначають теплі сидячі ванни з розчином ромашки, шавлії або дубової кори, антибактеріальні, противірусні препарати, імуномодулюючу терапію. У разі кандидозного кольпіту застосовують протигрибкові засоби. Місцеву дію на вогнище запалення здійснюють вагінальні свічки.

Враховуючи, що більшість кольпітів викликані мікроорганізмами різних видів, для лікування успішно використовуються комбіновані вагінальні таблетки, що діють одночасно на бактерії, гриби та найпростіші.

Замісна гормональна терапія показана жінкам з атрофічним кольпітом. Гормональні супозиторії допомагають відновити нормальну структуру слизової.

Після лікування вульвовагініту необхідно обов’язково відновити мікроценоз слизової оболонки піхви. Для цього добре підходять пробіотики, оскільки вони мають у своєму складі лактобацили.

Пацієнткам також призначається курс фізіотерапії. Застосовується УФ-опромінення вульви або УВЧ області промежини. Позитивний ефект має місцева дарсонвалізація піхви та цинк-електрофорез.

Наслідки кольпіту

За несвоєчасного або неправильного лікування кольпіту виникають ускладнення з боку інших відділів статевої системи. У процес залучаються яєчники, фалопієви труби та матка. Їх запалення порушує менструальний цикл і репродуктивну функцію, призводить до безпліддя. Дисплазія шийки матки, лейміома або ендометрит у багатьох випадках є наслідками інфекцій статевої системи.

Вагініт може поширюватися на сечовий міхур і уретру, викликаючи цистит або уретрит у жінок.

Але головна небезпека виникає при вагітності. Пацієнтки з кольпітом мають високий ризик самовільних абортів. Це пояснюється тим, що мікроорганізми призводять до плацентарної недостатності й можуть інфікувати навколоплідну рідину. Під час пологів можливий розрив м’яких тканин родового каналу, оскільки слизові запалені та набряклі.

Не займайтеся самолікуванням і звертайтеся по медичну допомогу при виникненні перших симптомів кольпіту. В клініці Into-Sana Вас якісно обстежать і призначать відповідну схему терапії. Тут турбуються про найголовніше – жіноче здоров’я.