Гідросальпінкс

Маткові труби — це парний орган статевої системи жінки, який має ключове значення у розвитку вагітності, оскільки забезпечує «надходження» яйцеклітин із яєчників у порожнину матки. У зв'язку з цим маткові труби, або по – іншому яйцепроводи, фаллопієві труби, характеризуються відмінною від інших органів анатомічною будовою.

Внутрішня поверхня труби вистелена специфічним війчастим епітелієм, який цілеспрямовано «просуває» запліднену яйцеклітину в бік порожнини матки. Виникає питання: чому ворсинки слизової оболонки відіграють таку важливу роль у настанні фізіологічної вагітності? Річ у тому, що жіночі статеві клітини, на відміну від сперматозоїдів, не здатні до самостійного руху. Після того, як зріла яйцеклітина виходить із фолікула яєчника, їй обов'язково потрібно потрапити в порожнину матки. Але як це зробити, якщо у неї відсутнє пристосування для пересування по внутрішніх статевих шляхах? І тут на перший план виходять фімбрії та ворсинки маткових труб. Саме ці структури захоплюють запліднену яйцеклітину, яка активно ділиться і формує ембріон у процесі проходження по яйцепроводах, доставляють її в порожнину матки, де і настає імплантація зародка в слизову оболонку.

На превеликий жаль, відсоток жіночого безпліддя зростає щороку. Більше ніж у третини всіх пацієнток причиною цього стану є трубна патологія. Часткова непрохідність або повна оклюзія фаллопієвих труб, патологічна трансформація фімбрій і ворсин слизової оболонки яйцепроводів перешкоджають своєчасному потраплянню яйцеклітини в порожнину матки, її заплідненню та настанню маткової вагітності.

Серед «трубних» причин жіночого безпліддя особливо виділяється гідросальпінкс. Це захворювання характеризується локальним скупченням рідини в маткових трубах на тлі порушення їх прохідності. Зустрічаються й інші назви патології: водянка маткових труб, сактосальпінкс.

Причини виникнення гідросальпінксу

Механізм виникнення гідросальпінксу досить простий. Фаллопієві труби належать до порожнинних органів жіночої статевої системи. Транспортуванню яйцеклітини сприяють фімбрії, війчастий епітелій, слиз, який секретує слизова оболонка яйцепроводів, цілеспрямовані м'язові скорочення (перистальтика) труб у бік матки.

У ряді ситуацій у фаллопієвих трубах утворюються фіброзні спайки, новоутворення слизової оболонки, які перекривають просвіт. За двосторонньої оклюзії маткової труби формується обмежений простір, куди продукується слиз, що в нормі виділяється залозистими клітинами слизової оболонки. Оскільки «вихід» для рідини перекритий з двох сторін, вона залишається та накопичується в матковій трубі. Поступово кількість слизу багаторазово збільшується, сформована порожнина розширюється до великих розмірів. Ця патологія і носить назву «гідросальпінкс», що в перекладі з латинської мови означає «рідина в матковій трубі».

Причинами порушення прохідності маткових труб можуть бути:

• Інфекційне ураження внутрішніх статевих органів. Цьому етіологічному чиннику віддається провідна роль у розвитку гідросальпінксу. Під впливом інфекційного агента в порожнині маткової труби порушується нормальна структура війчастого епітелію, втрачається колишня еластичність тканини, погіршується мікроциркуляція, збільшується виділення рідини, нашаровується фібрин і формуються спайки.
• Перенесені операції на органах малого таза, які спровокували спайковий процес.
• Ендометріоз фаллопієвих труб. Ендометріоїдні вогнища можуть закупорювати просвіт яйцепроводів, порушуючи їх прохідність.
• Пухлини органів малого таза, які механічно здавлюють просвіт маткової труби.

Гідросальпінкс — це в основному вторинний процес, якому передує первинне захворювання запального або незапального характеру. Найчастіше це запалення придатків матки (сальпінгіт, аднексит, сальпінгоофорит), інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, хламідіоз, мікоплазмоз та ін.), перенесені аборти. Некоректно виконані вишкрібання або гістероскопія також можуть індукувати спайковий процес у порожнині матки та маткових трубах.

Види гідросальпінксу

Оскільки маткові труби – це парний орган, гідросальпінкс розділяють на:

• односторонній (ліво- або правобічний);
• двосторонній.

За тривалістю перебігу патології водянка маткових труб може бути гострою або хронічною.

Між спайками, утвореними в маткових трубах, може формуватися велика кількість дрібних порожнин, заповнених слизом. Цей вид гідросальпінксу називається фолікулярним. За утворення однієї великої порожнини виникає простий гідросальпінкс.

Вентильований гідросальпінкс — це окремий варіант захворювання, за якого вміст утворення в певних ситуаціях через піхву виходить назовні. Найчастіше це відбувається після надмірних фізичних навантажень. Надалі патологічна порожнина в матковій трубі повторно заповнюється рідиною.

Симптоми гідросальпінксу

Клінічні прояви гострого гідросальпінксу:

• біль унизу живота, за одностороннього гідросальпінксу – з боку патологічного вогнища;
• слизові виділення зі статевих шляхів;
• загальний інтоксикаційний синдром: підвищена температура, слабкість, прискорене серцебиття;
• наявність в анамнезі недавно перенесеного запалення внутрішніх статевих органів, маніпуляцій (гістероскопія, вишкрібання), абортів.

Клінічні прояви хронічного гідросальпінксу дуже змазані, а іноді й зовсім відсутні та діагностуються випадково під час УЗД тазових органів. У разі хронічного перебігу водянки фаллопієвих труб, можуть виникати такі ознаки:

• ниючий біль у паховій області чи внизу живота;
• раптова поява блідо-жовтих серозних виділень зі статевих шляхів після фізичних навантажень (у разі вентильованого гідросальпінксу);
• безпліддя;
• наявність в анамнезі внутрішньоматкових маніпуляцій, інфекційних захворювань статевих органів, операцій на органах малого таза, абортів.

Діагностика гідросальпінксу

Гідросальпінкс — це діагноз, який часто виявляється під час ретельного обстеження жінки щодо безпліддя. При зверненні жінки до гінеколога першим етапом діагностичного процесу є огляд. Він передбачає проведення класичного гінекологічного огляду за допомогою дзеркал і бімануальне обстеження. Під час пальпації досвідчений фахівець може виявити еластичне малорухоме утворення в області придатків. За неускладненої форми гідросальпінксу воно безболісне, при його пальпації жінка відчуває незначний дискомфорт.

На сьогодні інфекційні захворювання внутрішніх статевих органів є найчастішою причиною спайкового процесу в порожнині матки та фаллопієвих трубах. Мікроскопічне дослідження мазків із піхви та цервікального каналу – обов'язкова складова гінекологічного обстеження жінки. З цією метою часто проводять бактеріологічний аналіз (посів виділень на живильне середовище), визначення антибіотикочутливості або ПЛР.

УЗД — це основний візуалізаційний метод дослідження в гінекології. Сонографія органів малого таза дозволяє виявити патологічне новоутворення між яєчником і маткою, заповнене рідиною.

Лапароскопічна хромопертубація – сучасний метод дослідження прохідності маткових труб.

Гістеросальпінгографія — це рентгенологічний метод дослідження, мета якого полягає у визначенні прохідності маткових труб. Після введення контрастної речовини через піхву в порожнину матки виконують один або серію рентгенологічних знімків. У разі затримки введеного препарату в порожнині матки без його потрапляння в маткові труби верифікують їх непрохідність.

Діагностична лапароскопія — це інформативний метод дослідження, за допомогою якого можна точно встановити локалізацію, відношення до сусідніх органів і структур, характер патологічного вогнища. Але головна перевага методу – це можливість видалення ураженої ділянки під час операції.

Методи лікування гідросальпінксу

Гідросальпінкс належить до тих гінекологічних захворювань, для яких медикаментозне лікування малоефективне і в основному використовується з метою симптоматичної корекції. Але все – таки існують ситуації, коли консервативної терапії буває досить для відновлення прохідності маткових труб, тому не можна повністю виключати цей метод ведення хворих.

Використання лікарських препаратів при гідросальпінксі спрямоване на ліквідацію таких порушень:

• При діагностуванні мікроскопічним, бактеріологічним методом або в результаті ПЛР інфікування внутрішніх статевих органів бактеріальною мікрофлорою, застосовують антибіотики широкого або вузького спектра дії.
• Антимікотична терапія проводиться після прийому системних антибіотиків для запобігання розвитку кандидозу внутрішніх статевих органів.
• Протизапальна терапія. Використання нестероїдних протизапальних препаратів зменшує набряклість тканин, знижує ексудацію, покращує мікроциркуляцію.
• Ферментні препарати, які здатні «розчинити» спайки, утворені в порожнині матки і в маткових трубах. У деяких випадках за допомогою цих лікарських засобів можливо відновити прохідність фаллопієвих труб.
• Імунокорекція.
• Допоміжна загальнозміцнювальна терапія (вітаміни).
• Фізіотерапевтичні методи (електрофорез, УФО, УВЧ, гірудотерапія, магнітофорез, застосування приладу Дарсонваль).

Після верифікації діагнозу «гідросальпінкс» перед гінекологом постає серйозне питання: яка лікувальна тактика підійде саме цій пацієнтці? Гідросальпінкс — це захворювання, за якого тканини маткової труби під механічним впливом розтягуються та втрачають свої властивості: вони стають дряблими, слизова оболонка витоншується, ворсинки епітелію частково або повністю руйнуються. І навіть після реканалізації фаллопієвих труб далеко не завжди вдається відновити їх морфологічну структуру. Постраждала тканина часто стає джерелом нових запальних захворювань.

Найкращим методом лікування ускладненого гідросальпінксу є лапароскопічне видалення фаллопієвої труби (сальпінгектомія). Цей метод в основному використовують для жінок старшого віку, які не планують у майбутньому вагітність. Такий радикальний підхід забезпечить повне одужання пацієнтки та попередить розвиток рецидивів.

Що ж стосується жінок репродуктивного віку, які планують стати матерями, для лікування таких пацієнток віддають перевагу менш радикальним, органозберігальним методам хірургічного лікування. За допомогою лапароскопії проводять:

• відновлення прохідності маткової труби шляхом роз'єднання або видалення спайок;
• видалення патологічного вмісту труби (слизу, зруйнованих тканин);
• забезпечення цілісності та прохідності фаллопієвих труб.

Якщо розділити або видалити спайки не вдається, часто виконують сальпінгостомію. Ця операція передбачає створення між яєчниками та порожниною матки штучного каналу, яким запліднена яйцеклітина може без перешкод потрапити в потрібне місце для імплантації.

Для покращення захоплення яйцеклітини проводиться фімбріопластика – відновлення морфологічної структури фімбрій.

Після проведення органозберігальних операцій на маткових трубах жінка може завагітніти без допоміжних технологій. Після виконання сальпінгектомії у пацієнтки все одно залишається шанс зачати дитину за допомогою екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).

Наслідки гідросальпінксу

Гідросальпінкс може викликати такі ускладнення, як жіноче безпліддя, позаматкова вагітність, інфікування новоутвореної порожнини маткової труби з формуванням піосальпінксу (порожнина заповнюється гноєм). Приєднання патогенної або умовно-патогенної флори може поширитися на сусідні органи та структури, викликати гнійне запалення не лише внутрішніх статевих органів (оофорит, ендометрит та ін.), але й інших органів малого таза, аж до розвитку пельвіоперитоніту.