Гепатоз – це хронічне захворювання печінки незапальної природи. Найбільш поширеною формою цієї патології є жировий гепатоз, на який припадає близько 25% випадків. Настільки велику поширеність жирового гепатозу серед населення в останні роки можна пояснити зміною характеру харчування, способу життя та якості їжі, що вживається. Переважання в раціоні жирних, смажених страв, зловживання алкогольними напоями, ожиріння і ряд інших «хвороб цивілізації» є головними факторами розвитку цієї патології.
Причини виникнення гепатозу
Причини розвитку цієї патології досить різноманітні, умовно їх поділяють на екзогенні (зовнішні) та спадкові, що пов'язані з метаболічними порушеннями в печінці через дефект у генах, відповідальних за вироблення певних ферментів.
Варто зазначити, що спадкові гепатози є досить рідкісним явищем. Найчастіше це захворювання виникає в результаті впливу таких чинників:
- Токсична дія на печінку: зловживання алкоголем, приймання деяких медикаментів та ін. Варто зазначити, що у близько 95% пацієнтів, що зловживають алкоголем, виявляється гепатоз. Настільки значний показник дає можливість назвати зловживання алкоголем одним із найважливіших причинних факторів розвитку дистрофії печінки.
- Ендокринологічні захворювання, такі як цукровий діабет, патологія щитовидної залози, синдром Іценко–Кушинга та ін.
- Малорухливий спосіб життя.
- Переважання в раціоні їжі, насиченою жирами та простими вуглеводами.
- Ожиріння.
- Хвороби серцево-судинної системи (артеріальна гіпертензія, серцева недостатність та ін.).
- Онкологічні захворювання.
- Стрес.
Симптоми гепатозу
Специфічні ознаки, що вказують на ураження печінки, за гепатозу часто відсутні, незважаючи на серйозні морфологічні зміни органу. У цьому полягає складність діагностування цієї хвороби.
Пацієнти можуть відзначати дискомфорт у животі, ниючий біль у правому підребер'ї, астенічний синдром, жовтушність шкіри. У деяких випадках відзначається також диспепсичний синдром: нудота, блювання, порушення випорожнень.
При пальпації печінка збільшена, помірно болісна.
У разі дифузного ураження можливі непритомність, артеріальна гіпотонія.
Діагностика гепатозу
Діагностика гепатозу починається з огляду лікаря, в ході якого фахівець може виявити ряд симптомів, що вказують на наявність захворювання печінки у пацієнта. Також велику увагу лікар приділяє анамнестичним даним, оскільки вони можуть вказувати на наявність у житті пацієнта чинників, що сприяють розвитку цієї патології. Обов'язково проводять визначення ІМТ (індексу маси тіла) пацієнта, що є числом, отриманим у результаті ділення маси тіла (кг) на зріст (у квадратних метрах).
Після огляду лікар призначає ряд додаткових діагностичних заходів. Серед лабораторних аналізів обов'язковим є проведення:
- клінічного та біохімічного аналізу крові, коагулограми;
- копрограми, дослідження калу на яйця гельмінтів, посіва калу;
- визначення індекса НОМА – показника, що вказує на резистентність (несприйнятливість) до інсуліну;
- ліпідограми.
Інструментальні методи відіграють важливу роль у діагностиці гепатозу. Пацієнтам із підозрою на цю патологію призначають:
- УЗД органів черевної порожнини. Дані ультразвукової діагностики печінки дають можливість виявити в ній структурні зміни, що вказують на наявність патології.
- КТ і МРТ печінки.
- Біопсія печінки з подальшим морфологічним дослідженням отриманих зразків тканини.
Лікування гепатозу
Терапія цієї патології носить комплексний характер, її метою є зниження та стабілізація ваги пацієнта, що підтверджується досягненням нормального ІМТ.
В основі лікування лежить призначення спеціальної дієти. З раціону виключають жирні, смажені, борошняні страви, солодощі. У меню вводять страви, що містять білок, овочі та фрукти, які багаті вітамінами та мікроелементами. Продукти харчування повинні містити низьку кількість жиру. Разом із дієтою призначають дозоване фізичне навантаження. Обов'язково потрібно виключити причинний фактор гепатозу (відмова від алкоголю є важливою умовою успішної терапії!).