Гастрит

Гастрит — це захворювання, що характеризується виникненням запального процесу в слизовій оболонці шлунка, що в разі прогресування призводить до порушення основних функцій органу.

У початковій стадії патологічний процес може перебігати безсимптомно. У разі погіршення стану він доповнюється неспецифічним больовим і диспепсичним синдромами. У хронічній формі захворювання небезпечне виникненням атрофічних процесів у слизовій шлунка, що зі свого боку може стати платформою для виникнення пухлинного процесу в органі.

Гастрит — найпоширеніша патологія серед захворювань шлунка.

Причини виникнення гастриту

Найчастішою причиною гастриту є інфікування бактерією Helicobacter pylori, в результаті чого відбувається пошкодження епітелію, підвищується вироблення гастрину, порушується регенерація клітин слизової оболонки шлунка. Існує велика ймовірність зараження всіх членів сім'ї хворого, а також осіб, які перебувають із ним у близькому контакті, оскільки встановлено, що цей мікроорганізм передається через слину при використанні загального посуду, засобів гігієни та ін.

У виникненні гастриту важливе місце належить спадковості. Так, якщо члени сім'ї страждають від хронічного гастриту, ймовірність того, що їхні діти будуть також схильні до хвороб травного тракту, істотно підвищується.

Часто виникнення гастриту обумовлене тривалим порушенням харчової поведінки. Неправильне і нерегулярне харчування, особливо у поєднанні з палінням і надмірним вживанням алкоголю, прискорює прогресування захворювання. Важлива також роль стресового чинника. Крім того, деякі лікарські препарати також здатні спровокувати виникнення захворювання.

Види гастриту

Виділяють гострий і хронічний перебіг захворювання. Виникнення гострого гастриту можливе у разі нерозбірливості в їжі, медикаментозних впливів (медикаментозний гастрит), потрапляння в організм токсичних рідин (хімічний), вживання великої кількості алкоголю (алкогольний).

Залежно від специфіки деструктивних змін слизової розрізняють гастрит:

• катаральний — є результатом недотримання режиму харчування, харчових отруєнь;
• еритематозний — легка форма, характеризується почервонінням слизової оболонки по всій поверхні або у вигляді вогнищ;
• фібринозний — більш тяжка форма, виникає за різних інфекційних захворювань, а також на тлі інтоксикацій, викликаних потраплянням на слизову оболонку шлунка кислот;
• корозивний — окрім гострої запальної реакції, проявляється виникненням вогнищ некротизації; розвивається у результаті контакту слизової оболонки з міцними розчинами кислот і лугів;
• флегмонозний — характеризується гострим запальним процесом із утворенням гною; ця форма трапляється при травмах, як ускладнення виразкової хвороби, а також за раку шлунка.

Виникнення хронічного гастриту може бути наслідком гострої форми захворювання, а також бути спровоковане рядом чинників. Хронічний гастрит класифікують на:

• Гастрит типу А (аутоімунний) — є результатом аутоімунних порушень і викликає вироблення антитіл до клітин слизової оболонки шлунка.
• Гастрит типу В (бактеріальний) — виникає внаслідок інфікування H. Pylori. Призводить до атрофічних змін слизової шлунка. Хелікобактерний гастрит підвищує ймовірність виникнення раку шлунка.
• Гастрит типу С (хіміко-токсичний, рефлюкс-гастрит) — розвивається на тлі приймання деяких лікарських препаратів, хімічних речовин і в разі рефлюксу харчових мас із дванадцятипалої кишки у шлунок. Жовчні кислоти в сукупності з панкреатичними та шлунковими ферментами викликають деструктивні зміни слизової оболонки шлунка.

Існують також змішані форми.

Залежно від інтенсивності прояву клінічних симптомів виділяють:

• Гастрит 1 ступеня — слизова оболонка практично не змінена, запальний процес носить поверхневий характер, але функціональні зміни в роботі органу вже є. У разі своєчасного та коректного лікування настає повне одужання.
• Гастрит 2 ступеня — характеризується порушенням процесу перетравлення їжі через залучення у процес нових ділянок органу та переходом захворювання у розряд хронічного. Якщо запальний процес носить вогнищевий характер, на слизовій оболонці виникають ерозії — говорять про ерозивний гастрит. За рівномірного поширення запального процесу — про дифузний.
• Гастрит 3 ступеня — характеризується залученням у процес більш глибоких шарів шлункової стінки, розвитком атрофічних змін слизової оболонки, зводиться до мінімуму травна функція органу. На цій стадії захворювання носить характер, що загрожує життю.

Існує також класифікація гастритів залежно від переважного місця локалізації запального процесу:

• Антральний — вогнище запалення розташоване в дистальному відділі шлунка, в районі антрума (зона шлунка, що сусідить із дванадцятипалої кишкою). Дуже небезпечний різновид — ригідний антральний гастрит. Він характеризується видозміною слизової оболонки, потовщенням м'язового шару шлунка, утворенням рубцевої тканини, зникненням перистальтики, виснажливим диспепсичним синдромом. Вважається передраковим станом.
• Фундальний — запальний осередок розташований в області тіла шлунка.
• Пангастрит — патологічні зміни зачіпають усі зони органу.

За ендоскопічною картиною гастрит буває:

• поверхневий;
• ерозивний;
• субатрофічний;
• атрофічний;
• геморагічний;
• гіпертрофічний.

За функціональною ознакою гастрит може бути:

• З нормальною секрецією.
• З підвищеною секрецією (гіперацидний) — трапляється як у дитячому, так і в дорослому віці, характеризується надмірним виробленням соляної кислоти. Найпоширеніша форма. Характеризується появою печії, больового синдрому на тлі збереженого апетиту, з'являється схильність до закрепів.
• Зі зниженою секрецією (гіпоацидний) — характеризується зниженням рівня вироблення соляної кислоти, нудотою, зниженням апетиту, схильністю до проносів.

У разі коли соляна кислота практично не виробляється, говорять про анацидний гастрит. Захворювання має млявий перебіг, відбувається зниження місцевого імунітету, шлунковий сік втрачає свої бактерицидні властивості, через що є висока ймовірність того, що шлунок може стати воротами інфекції. У слизовій оболонці йде постійне наростання атрофічних явищ.

Симптоми гастриту

Симптоми гастриту різноманітні й обумовлені ступенем тяжкості захворювання та його різновидом. Спільними ознаками гастриту є:

• астено-невротичний синдром;
• нудота, блювота;
• відрижка;
• біль у верхній половині живота;
• тяжкість у верхній половині живота після прийому їжі (навіть незначного за обсягом).

Гіперацидний гастрит, крім цього, характеризується запорами. Гіпоацидний — зниженням апетиту, проносами, які зі свого боку призводять до втрати ваги.

Діагностика гастриту

Діагностика гастриту повинна бути комплексною. Вона передбачає виконання таких досліджень:

• загальний та біохімічний аналіз крові;
• аналіз сечі;
• pH-метрія;
• уреазний дихальний тест для виявлення Helicobacter;
• фіброезофагогастродуоденоскопія (ФЕГДС) — дозволяє визначити ступінь і характер пошкоджень слизової оболонки;
• біопсія з подальшим цитологічним дослідженням біоптату;
• аналіз калу на приховану кров, копрограма.

Для уточнення діагнозу, за потреби, лікар може призначати проведення додаткових досліджень.

Методи лікування гастриту

Найчастіше хронічні гастрити лікуються амбулаторно (в домашніх умовах). Підбір схеми лікування гастроентеролог проводить з урахуванням етіології, морфології та ступеня тяжкості захворювання. У гострій формі обов'язковим є призначення щадної дієти. Після настання ремісії необхідно стежити за різноманітністю та повноцінністю харчування. Лікар коригує раціон з урахуванням особливостей секреторної функції шлунка.

Медикаментозне лікування симптоматичне, а також спрямоване на знищення Н.pylori.

Застосовують також фізіотерапевтичні методи та лікування на курортах із мінералізованими водами. У ряді випадків призначають хірургічне втручання.

Наслідки гастриту

Несвоєчасне або некоректне лікування гастриту може призвести до ускладнень. Часто при поширенні запального процесу виникають шлункові кровотечі, можливий розвиток раку шлунка.