Однією з найчастіших гінекологічних проблем є наявність доброякісного новоутворення в матці - фіброміоми. Попередником утворення міоми матки є фіброматоз - доброякісне заміщення м'язової тканини сполучнотканинними елементами в матковій стіні. Патологія зазвичай наздоганяє жінок старше сорока років, які наближаються до клімактеричного періоду. В останні роки патологія помолодшала - гінекологи діагностують фіброматоз у жінок 25-30 років. За статистикою, практично 50% жінок стикаються з цією патологією.
Причини фіброматозу
Основними причинами фіброматозу вважаються:
- наявність генетичної схильності;
- гормональні порушення;
- порушення функцій яєчників;
- зайва вага;
- аборти в анамнезі;
- куріння, системне вживання алкоголю;
- хронічний стрес.
Симптоми фіброматозу
Фіброматоз може бути дифузним або вузловим, у більшості випадків дифузний фіброматоз минає безсимптомно і виявляється випадково на профілактичних дослідженнях. Захворювання стає симптоматичним у разі зростання фіброзних вузлів, жінка може прийти до лікаря з такими скаргами:
- біль у спині;
- болісні менструації;
- порушення регулярності циклу;
- збільшення кількості виділень.
Діагностика фіброматозу
При появі перерахованих вище симптомів жінці варто звернутися до фахівця для специфікації діагнозу. Для діагностики маткового фіброматозу необхідно пройти низку обстежень, включно з:
- загальне гінекологічне дослідження;
- ультразвукове дослідження жіночих статевих органів;
- гістероскопічне дослідження;
- дослідження крові на гормони.
Якщо фіброматоз безсимптомний, специфічного лікування не проводять. Лікар призначає такій пацієнтці вітаміни та препарати, що підвищують імунітет. Зазвичай забороняється відвідування високотемпературного відпочинку - лазень, саун, тривалої засмаги. Може пройти спонтанно з настанням менопаузи.
Міома як ускладнення фіброматозу
Фіброматоз - перший крок у бік утворення фіброміоми матки. Наявність супутніх захворювань ендокринних органів, печінки або жіночих статевих органів сприяють утворенню фіброміоми.
Міома - доброякісне новоутворення з гладких м'язових клітин, що росте з м'язової стінки внутрішнього органу. Маткова міома росте з міометрія матки. Міома матки - найчастіша доброякісна пухлина жіночої статевої системи: трапляється у 20% жінок до 30 років і у 50% - старше 30. Розмір міоми може бути від одного сантиметра до десятка, бувають як поодинокі, так і множинні міоматозні вузли. Міома - гормонально залежна пухлина - часто після зниження рівня естрогену в менопаузі зростання фіброматозу зупиняється. Якщо захворювання прогресує, добре показує себе гормональне лікування, яке зупиняє ріст сполучної тканини.
Класифікація та симптоми міоми
Залежно від локалізації щодо стінки матки, міоми поділяють на:
- субмукозні (під слизовою оболонкою матки);
- інтрамуральні (всередині м'язового шару матки);
- субсерозні (під зовнішньою (серозною) оболонкою матки).
Від локалізації зазвичай залежать і симптоми. Найчастішими проявами міоми є порушення менструального циклу, нерегулярні маткові кровотечі та біль у ділянці малого таза. Зростання міоматозних вузлів зазвичай прискорюється під час вагітності.
Приблизно у 30% жінок міома присутня безсимптомно і виявляється під час регулярного гінекологічного обстеження.
Діагностика міоми
Під час гінекологічного дослідження лікар зверне увагу на вузлове збільшення щільності маткової стінки, наявність вузлів. Для підтвердження діагнозу необхідно провести низку досліджень, починаючи з ультразвукового. До найбільш достовірних УЗД ознак фіброміоми належать:
- зміна нормальних контурів матки;
- збільшення її розміру;
- наявність вузлів у стінці матки.
Якщо поставити діагноз за допомогою УЗД неможливо, вдаються до складніших методів: гістероскопії та лапароскопії. Під час гістероскопії в порожнину матки вводиться спеціальний зонд із камерою, що дає змогу побачити її порожнину зсередини, оцінити щільність і цілісність ендометрія, виявити міоматозні вузли. Під час лапароскопії зонд вводиться з боку черевної стінки за допомогою трьох невеликих отворів на її поверхні - так не можна оцінити ендометрій, але з боку черевної порожнини буде видно субсерозні вузли, які не можна виявити під час гістероскопії.
За необхідності проводять біопсію для підтвердження доброякісності міоми. Як додаткове дослідження використовують магнітно-резонансну томографію: це допомагає встановити точний розмір міоматозного вузла, наявність або відсутність патологічно збільшених лімфатичних вузлів, що також є диференційованою діагностикою від злоякісного новоутворення.
Для з'ясування причини утворення міоми необхідно провести стандартні аналізи крові: загальний аналіз, біохімічні маркери та гормональну панель. Необхідно виключити захворювання інших органів і систем перед початком будь-якої терапії.
Лікування міоми
Безсимптомне новоутворення вимагає тільки спостереження, без застосування лікувальних методик. Рекомендується відвідувати гінеколога раз на 6 місяців, дотримуватися дієти, вести активний спосіб життя.
За симптоматичного перебігу необхідно відкоригувати гормональні порушення, присутні в організмі жінки. Для регуляції рівня гормонів існує кілька способів:
- Найбільш часто використовуваним є застосування оральних контрацептивів з низькою дозою естрогену. Таблетки жінка починає приймати в перший день менструального циклу і приймає 21 таблетку щодня в один і той самий час. Після 7-денної перерви на менструацію починається прийом нової упаковки таблеток. Після 3/6 подібних циклів робиться перерва і контроль лікування у гінеколога. Прийом оральних контрацептивів супроводжується згущенням крові, тому у таких пацієнтів вищий ризик утворення тромбів у судинах, що може загрожувати тромбоемболією легеневих судин або судин нижніх кінцівок. Ні в якому разі не можна починати приймати ці препарати без призначення лікаря.
- Наступним методом нормалізації рівня гормонів є встановлення внутрішньоматкової спіралі. Принцип її роботи ґрунтується на регулярному виділенні певної дози гормонів. Спіраль рекомендується вводити тільки жінкам, які народжували, встановлюється вона на 3-5 років.
У разі частих кровотеч необхідне хірургічне видалення міоми, якщо можливо, зі збереженням матки та придатків. У разі великого розміру міоматозного вузла перед операцією додатково призначають гормони для його зменшення. Як симптоматичні препарати використовують антифібринолітики для зменшення кровотечі, антианемічні препарати та вітамінні добавки.