Фенілкетонурія (фенілпіровиноградна олігофренія, хвороба Фелінга) — це вроджена патологія обміну речовин, що призводить до порушення реакцій перетворення незамінної амінокислоти фенілаланіну в тирозин. Підвищення в крові фенілаланіну та продуктів його метаболізму призводить до ураження центральної нервової системи, що проявляється психічними розладами та нервовим дефіцитом.
Уперше це захворювання було описане норвезьким вченим І. А. Фелінгом у 1934 році. Він виявив підвищений вміст фенілаланіну в крові у дітей із розумовими розладами. Рання діагностика захворювання та початок адекватної терапії з перших років життя забезпечує нормальний ріст і розвиток таких дітей.
Частота цієї патології серед новонароджених дітей невелика. В Україні цей показник не перевищує 1:7000. Тому це захворювання належить до орфанних захворювань — рідкісних вроджених або набутих нозологій, які характеризуються хронічним перебігом патологічного процесу з тенденцією до прогресування, дистрофічних змін в органах і ранньої інвалідизації дитини.
Лікування хворих на фенілкетонурію безперервне, і полягає в дотриманні суворої дієти з моменту постановки діагнозу. Повне виключення фенілаланіну з раціону, компенсація амінокислотного дефіциту за допомогою спеціальних біодобавок дозволяє підтримувати нормальний обмін речовин в організмі.
Зміст:
Причини виникнення фенілкетонурії
Фенілкетонурія — це аутосомно-рецесивне генетичне захворювання, яке обумовлене мутацією гена, що відповідає за обмін фенілаланіну. Згідно з основними постулатами успадкування, ця хвороба може виникнути у дитини від фенотипово здорових батьків. Під час дослідження генетичного матеріалу таких людей виявляють рецесивний ген, прояв якого пригнічується домінантним алельним геном. Генотип батьків-носіїв представлений «Аа», де «А» — домінантна алель, а «а» — рецесивна. У разі потрапляння в обидві гамети рецесивного гена, формується зигота з генотипом «аа». Така комбінація є критичною для майбутньої дитини, і трансформується в захворювання «фенілкетонурія». Патологія однаково проявляється у дітей жіночої та чоловічої статі.
Патологія розвивається тільки за наявності двох рецесивних генів у хромосомному наборі соматичних клітин у дитини. Якщо обидва здорові батьки є носіями мутантного гена, то ймовірність народження дитини з цією ферментопатією така сама, як і можливість мати повністю здорового малюка — 25%. У 50% випадків народиться здоровий носій рецесивного гена фенілкетонурії.
Генетичні причини захворювання сприяють порушенню амінокислотного обміну. Фенілаланін — це незамінна амінокислота, яка надходить в організм дитини з продуктами харчування. За допомогою фенілаланін-4-гідроксилази ця амінокислота перетворюється в тирозин, який у подальшому використовується організмом для синтезу білків. У результаті відсутності цього ферменту фенілаланін піддається патологічному перетворенню, що призводить до підвищення в крові рівня фенілаланіну і продуктів неправильного амінокислотного обміну, які негативно впливають на ліпідний обмін у головному мозку, що провокує розумову відсталість. Через нестачу тирозину порушується синтез нейромедіаторів, які регулюють роботу нервової системи.
Види фенілкетонурії
Виділяють три види хвороби:
- фенілкетонурія 1 типу (класична) — характеризується мутацією гена, що відповідає за синтез ферменту фенілаланін-4-гідроксилази. На цей тип захворювання припадає 98% усіх діагностованих випадків ферментопатії.
- фенілкетонурія 2 типу (атипова) — виникає в разі поломки 4-ої хромосоми, яка відповідає за синтез дігідропіридин редуктази.
- фенілкетонурія 3 типу (атипова) — розвивається у разі дефіциту тетрагідробіоптерину.
За рівнем фенілаланіну в крові умовно виділяють три форми цього захворювання:
- легка;
- середня;
- тяжка.
Симптоми фенілкетонурії
Перші симптоми цього захворювання виникають після початку грудного вигодовування. Ферментативна система хворої дитини не здатна впоратися з переробкою фенілаланіну, який надходить в організм дитини з молоком матері. Підвищення рівня цієї амінокислоти та продуктів її патологічного метаболізму призводить до затримки психомоторного розвитку дитини: новонароджений малоактивний, мляво реагує на колірні та звукові подразники, пізно починає утримувати голову, перевертатися на живіт, повзати, сидіти та ходити. До об'єктивних ознак фенілкетонурії належать:
- м'язова гіпертонія та гіперрефлексія (дитина сидить, підібгавши ноги під себе, під час ходьби ноги зігнуті в колінах і кульшових суглобах);
- висипання на шкірі (папули, везикули), почервоніння шкіри;
- інші шкірні симптоми: дермографізм, дерматит, екзема;
- млявість реакції на навколишнє середовище;
- порушення ковтання;
- спонтанні судоми;
- «мишачий» запах від шкіри та сечі;
- зниження інтелекту.
Більшість дітей з даним захворюванням мають біле волосся та блакитні очі (ознаки альбінізму). Якщо не дотримуватися дієти, клінічні прояви ферментопатії наростають, і можуть призвести до олігофренії або ідіотії.
Діагностика фенілкетонурії
Визначення рівня фенілаланіну в крові входить у програму скринінгового обстеження новонароджених, що забезпечує ранню діагностику патології. Згідно з отриманими результатами скринінгового тесту, дитині призначають додатковий аналіз крові за допомогою колориметрії або направляють до спеціалізованого медичного закладу, де проводиться генетичний аналіз. На прийомі у лікаря-генетика складається генеалогічне дерево, де можна виявити передачу рецесивного мутантного гена.
Для діагностики фенілкетонурії використовують такі методи дослідження:
- тест Гарті — аналіз крові на вміст фенілаланіну;
- проба Фелінга — дослідження сечі шляхом додавання в неї оцтової кислоти;
- колориметричні методи;
- ДНК-діагностика — визначення мутантного гена.
З метою диференціальної діагностики проводять ЕЕГ і МРТ.
Методи лікування фенілкетонурії
Лікування дітей з даною патологією передбачає обмеження вживання продуктів харчування, що містять фенілаланін. Дотримання рекомендованого режиму харчування забезпечує нормальний інтелектуальний розвиток дитини, запобігає прогресуванню захворювання. Дієта за фенілкетонурії містить у собі:
- обмеження натуральних білків (молоко матері, м'ясо, риба, молочні продукти);
- поповнення амінокислотного, енергетичного, вітамінного дефіциту за допомогою лікувального харчування.
Введення прикорму для дітей з фенілкетонурією починається з декількох крапель соку (яблучного, грушевого). У 6 місяців можна давати овочеве пюре. Другий прикорм — каша з низьким вмістом білка.
У разі виникнення судом призначають протисудомні препарати. Для фізичного та розумового розвитку дітей з фенілкетонурією проводяться:
- лікувальна фізкультура;
- інтелектуальні ігри та вправи;
- розвиток мовного апарату.
У разі фенілкетонурії 2 та 3 типу дієтотерапія неефективна. Для корекції амінокислотного обміну таких хворих використовують медикаментозні препарати. Сьогодні активно розробляються нові лікарські засоби — аналоги ферментів людини, які можуть використовуватися з метою замісної ензимотерапії. В експериментальних умовах розробляються методи «виправлення» мутантного гена, що відповідає за синтез фенілаланін-4-гідроксилази.
Наслідки фенілкетонурії
Ускладнення цього захворювання пов'язані з ураженням ЦНС і розвитком психічних неврологічних порушень:
- розумової відсталості (олігофренія, імбецильність);
- неврологічного дефіциту, який проявляється незворотними дистрофічними змінами (судоми).
У разі ранньої верифікації діагнозу та призначення дієти прогноз умовно сприятливий (повністю вилікувати захворювання не вдається, але можна попередити токсичний вплив фенілаланіну та його похідних).