Екзема

Екзема – це хронічне запальне захворювання шкіри, що характеризується яскравою клінічною картиною і чергуванням періодів загострення та ремісії. Серед усіх шкірних захворювань екзема становить близько 25%, тому вважається найпоширенішим видом хронічних дерматозів. Людству давно відомо про існування цієї патології, перші згадки про екзему датовані ще ІІ століттям до н.е., а сама назва хвороби перекладається з грецької, як «скипати». Це відображає найбільш характерна ознака екземи – наявність пухирців, які згодом розкриваються і зовні нагадують бульбашки, що виникають при кип'ятінні води.

Це захворювання може виникати у людей різних вікових категорій, проте одні види екземи переважно виникають у дітей (наприклад, дитяча та себорейна екзема), а інші – у людей більш старшого віку. Чоловіки та жінки хворіють з однаковою частотою, проте варто зазначити, що на себорейну екзему частіше страждають чоловіки. Також досить часто це захворювання виникає під час вагітності та в післяпологовому періоді, що пояснюється гормональною перебудовою організму.

Причини виникнення екземи

Достовірні причини розвитку цієї патології ще до кінця не вивчені. Нині основна теорія полягає в тому, що екзема розвивається у людей, які мають генетичну схильність до цієї хвороби, а також під впливом чинників, що сприяють реалізації цієї схильності. До таких чинників відносять:

• Різні імунодефіцитні стани.
• Тривалий контакт шкірних покривів з алергеном.
• Гормональний дисбаланс, ендокринологічні захворювання.
• Наявність хронічних захворювань ШКТ (ентерит, холецистит та ін.).
• Наявність вогнищ хронічної інфекції (хронічний тонзиліт, фарингіт, карієс та ін.).
• Вплив різних хімічних речовин, УФ-опромінення, лікарських препаратів, механічних подразників та інших зовнішніх факторів.

Види екземи

Залежно від форми захворювання заведено виділяти екзему гостру (мокнучу), підгостру та хронічну (суху).

Залежно від типу розрізняють екзему:

• Істинну, або ідіопатичну, яка зі свого боку може бути:
• дисгідротична;
• пруригінозна;
• тілотична (рогова).
• Мікробну, за якої відзначається підвищена чутливість (сенсибілізація) організму до антигенів бактерій та грибів. Зі свого боку в цій формі виділяють такі підвиди:
• мікотична;
• варикозна;
• паратравматична;
• монетоподібна (нумулярна).
• Себорейну, яка вважається одним із варіантів перебігу себорейного дерматиту.
• Дитячу, яку сьогодні заведено відносити до ексудативної формі атопічного дерматиту.
• Професійну, коли провідним чинником у розвитку захворювання є підвищена чутливість до впливу на шкірні покриви різних виробничих факторів.

Симптоми екземи

Кожен з видів екземи має свої характерні особливості, тому варто розглянути клінічні прояви кожного з варіантів перебігу хвороби окремо.

Істинна екзема характеризується рецидивним перебігом. У гострій стадії основними симптомами є почервоніння, набряк шкіри, а також дрібні пухирчасті висипання з прозорим вмістом, які потім розкриваються, утворюючи мікроерозії та ділянки мокнуття. Далі вони підсихають, утворюються кірочки, після чого виникає дрібне лущення. Процес локалізується на симетричних ділянках шкіри, частіше на обличчі, а також на руках і ногах, при цьому межі запалення нечіткі. Хворого турбує свербіння різного ступеня вираженості, частіше помірне. За хронічної форми (у хворих з давно діагностованою екземою) відзначається стійке почервоніння, ущільнення та гіперпігментація шкіри, також можуть відзначатися тріщини.

Для мікробної екземи характерна наявність асиметрично розташованих вогнищ запалення, які локалізуються переважно на нижніх кінцівках, у природних складках, на волосистій частині голови. Центральна частина ділянки ураження вкрита кірками (гнійними або серозними), при видаленні яких відкриваються ділянки ерозій і мокнуть, може відзначатися невелика кровоточивість. Межі ураженої ділянки рівні, чітко виражені. Хворого турбує виражений свербіж, печіння.

За себорейної екземи у процес залучені шкірні покриви волосистої частини голови, завушної ділянки, шиї. Хворий скаржиться на виражений свербіж, також відзначається мокнуття та утворення великої кількості кірок жовтого або брудно-сірого кольору (себорейні кірки).

Дитяча екзема виникає переважно у дітей першого року життя і характеризується наявністю симетричних ділянок ураження з нечіткими межами, які локалізуються переважно на обличчі (щоки, лоб), шкірі голови, ліктях, однак можуть розташовуватися і на інших ділянках тіла. Основні симптоми: почервоніння, набряклість, мокнуття, кірочки світлого кольору (молочний струп). Дитина при цьому стає неспокійною, погано спить, може відмовлятися від їжі.

Професійна екзема характеризується наявністю симптомів, схожих на прояви істинної екземи, однак локалізується ураження переважно на відкритих ділянках тіла, найчастіше на тильній поверхні рук, щоках, шиї. Межі ураження чіткі, і при усуненні причинного фактора прояви швидко регресують. Однак варто зазначити, що кожне нове загострення перебігає важче за попереднє, тому наявність таких проявів є важливим приводом для оцінки умов роботи.

Діагностика екземи

Діагностика захворювання ґрунтується на огляді шкірних покривів дерматологом, вивченні анамнестичних даних. Після огляду лікар призначає ряд додаткових діагностичних досліджень, таких як:

• лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналіз крові, глюкоза крові, різні алергологічні дослідження та ін.;
• біопсія шкіри з подальшим гістологічним дослідженням;
• консультація інших фахівців: ендокринолога, гастроентеролога та ін.

Перелік досліджень у кожному конкретному випадку може варіювати і підбирається лікарем для кожного пацієнта індивідуально, виходячи з форми та особливостей перебігу захворювання.

Лікування екземи

Лікування екземи повинен призначати виключно лікар, оскільки тільки фахівець зможе підібрати найбільш ефективну тактику з огляду на всі особливостях перебігу хвороби. Пацієнтам з екземою обов'язково призначають дієту, з раціону виключають цитрусові, горіхи, шоколад та ін. Медикаментозне лікування полягає у призначенні як місцевих (мазі, примочки, креми), так і системних (таблетки, уколи) протизапальних і глюкокортикоїдних препаратів. Також застосовують антигістамінні засоби, антибіотики, місцеві антисептики, сорбенти, вітаміни. Крім цього, хворому призначається фізіотерапевтичне лікування.

Наслідки екземи

Екзема характеризується хронічним перебігом, тому в разі дотримання всіх рекомендацій лікаря можна домогтися тривалої ремісії захворювання. Найбільш несприятливим ускладненням екземи є нашарування вторинної бактеріальної інфекції, що проявляється підвищенням температури, погіршенням загального стану.