Цервіцит — це запальний процес, що локалізується в слизовій оболонці шийки матки. Виділяють екзоцервіцит – запалення піхвової частини та ендоцервіцит – інфекційне ураження цервікального каналу шийки матки.
Це захворювання досить часто зустрічається у гінекологічній практиці. Крім того, цервіцит рідко перебігає як ізольований процес, частіше поєднуючись із вульвітом і вагінітом, що обумовлено анатомією жіночої статевої системи.
Зміст:
Причини виникнення цервіцита
Основна причина появи цервіцита – інфекції, як специфічні, так і умовно-патогенні. Останні проникають у шийку матки через кров, лімфу або контактно з прямої кишки (кишкова паличка, ентерокок, стафілокок, стрептокок). Специфічна мікрофлора – це сечостатеві інфекції, що передаються статевим шляхом (хламідії, мікоплазми, уреаплазми, гонококи, трепонеми, трихомонади та ін.).
Також виникненню цервіцита сприяють родові травми, пошкодження слизової при діагностичному вишкрібанні та перериванні вагітності. Підвищується ризик розвитку захворювання і при використанні контрацептивних засобів (видалення та встановлення внутрішньоматкової спіралі).
Види цервіцита
Залежно від характеру перебігу захворювання виділяють гострий і хронічний цервіцит. При гострому цервіциті спостерігаються больові відчуття під час статевого акту, наявність слизових або гнійних виділень, дискомфорт унизу живота. Якщо патологія не була виявлена своєчасно або не остаточно вилікувана у гострій стадії, вона переходить у хронічну форму.
При хронічному цервіциті запальний процес переходить на підлеглі сполучні та м’язові тканини. На піхвовій частині шийки матки можуть з’являтися псевдоерозії (в результаті розростання циліндричного епітелію). Ознаки хронічного запалення – гіперемія, набряк. Виділення виражені значно слабше.
Під гнійним цервіцитом розуміють наявність гнійних виділень на тлі запального процесу. Майже завжди гнійний цервіцит є сигналом про наявність уретриту в партнера, який часто викликаний тими самими мікроорганізмами, але перебігає менш помітно.
Особливе значення тема цервіцита посідає при вагітності. За наявності хронічного цервіцита підвищуються ризики невиношування вагітності, передчасних пологів, внутрішньоутробного ураження плоду, післяпологових септичних ускладнень.
Симптоми цервіцита
На самому початку цервіцит може перебігати безсимптомно. Однак із прогресуванням процесу з’являються перші симптоми.
Найперший – наявність виділень (слизових, гнійних або з домішками крові). Їх характер залежить від збудника. Також цю патологію часто супроводжує свербіж в області статевих органів. Характерним симптомом цервіцита є поява неприємних відчуттів чи болю під час статевого акту. Також секс може супроводжуватися кров’янистими виділеннями.
У запущених випадках пацієнтки скаржаться на постійний тупий біль унизу живота, наявність великої кількості гнійних виділень з неприємним запахом.
Діагностика цервіцита
Захворювання часто перебігає безсимптомно, тому великий відсоток хворих на цервіцит виявляється на планових медоглядах. Але при ретельному обстеженні діагностика цервіцита не викликає труднощів.
Основні дослідження, необхідні для встановлення діагнозу «цервіцит»:
- огляд у дзеркалах;
- кольпоскопія;
- лабораторні методи.
Огляд у дзеркалах дає основну інформацію про стан шийки матки і, виходячи з цього, можливість планувати подальші дослідження.
Кольпоскопія – огляд шийки матки за допомогою спеціального оптичного приладу – кольпоскопа. Цей метод діагностики дозволяє визначити та деталізувати всі патологічні зміни при цервіциті – гіперемію, набряклість, характер запалення, наявність ерозій та крововиливів.
Лабораторні методи є невід’ємною частиною діагностичного процесу, оскільки саме вони дозволяють ідентифікувати збудника та його чутливість до антибіотиків. Вони включають в себе мікроскопію мазка, бактеріологічне дослідження, полімеразну ланцюгову реакцію та імуноферментний аналіз.
Лікування цервіцита
У першу чергу терапія цервіцита має бути спрямована на усунення сприяючих чинників, гормональних, обмінних та імунних порушень.
Основою ж лікування найчастіше слугує етіотропна терапія – антибактеріальна, противірусна або протигрибкова, спрямована на усунення конкретного збудника. Групи лікарських засобів доцільно призначати після ідентифікації збудника. При цьому, використовують як однокомпонентні, так і комбіновані медикаменти.
Місцеве лікування рекомендоване при стиханні гостроти процесу. Для цього використовують протизапальні й антисептичні засоби (вагінальні свічки, таблетки). Обов’язковий крок у терапії запальної патології шийки матки – корекція мікробіоценозу піхви. З цією метою призначають еубіотики та імунокоректори.
Наслідки цервіцита
У більшості випадків, за своєчасного виявлення та правильного лікування, цервіцит є повністю виліковним. Однак при запущеному процесі можливі ускладнення.
Найпоширеніше ускладнення – це хронізація процесу. Хронічний цервіцит гірше піддається лікуванню і може викликати ускладнення при вагітності.
Доволі часто цервіцит сприяє формуванню ерозії шийки матки, яка в свою чергу призводить до дисплазії. А дисплазія нижнього сегмента матки – потенційно небезпечний стан, який рано чи пізно призводить до раку шийки матки.
Також можливе поширення інфекції на прилеглі тканини, тазові органи та сечовивідні шляхи, що провокує розвиток там запальних процесів і появу хронічного тазового болю.