Аскаридоз — це поширене інфекційне захворювання, що характеризується ураженням тонкого кишечника глистами-аскаридами. Сприйнятливість до гельмінтозу загальна, але у дітей ця хвороба трапляється частіше, ніж у дорослих. Аскарида належить до геогельмінтів, тобто обов'язковим етапом у циклі її розвитку має бути перебування у зовнішньому середовищі. Довжина дорослого гельмінта становить 25–30 см. За даними ВООЗ, у світі на аскаридоз хворіє близько одного мільярда людей. Найчастіше ця хвороба зустрічається у жителів тропічного та субтропічного географічних поясів.
Зміст:
Причини виникнення аскаридозу
Шлях зараження аскаридозом — фекально-оральний. Джерелом зараження є хвора людина.
Яйця аскарид потрапляють в організм шляхом їх проковтування у разі вживання забруднених продуктів (немитих овочів і фруктів), а також у разі недотримання елементарних правил гігієни. Через 4–5 годин після зараження з яєць у тонкий кишечник виходять личинки, які проникають у судини кишечної стінки та розносяться з потоком крові по організму, уражуючи всі органи та системи. У тонкому кишечнику відбувається дозрівання личинок до зрілих форм аскарид. Цикл розвитку гельмінта становить близько 12 тижнів, а тривалість життя аскариди — не більше року.
Чутливість до аскаридозу висока, тому потрапляння в організм навіть одиничних зрілих форм може викликати захворювання.
Види аскаридозу
Існує кишкова та позакишкова форма цього захворювання. Кишкова форма — аскаридоз із типовим перебігом. Позакишкова виникає у разі потрапляння аскарид у нетипові для них місця (аскаридоз очей, мозку та ін.) і трапляється відносно рідко.
За тяжкістю перебігу розрізняють такі форми хвороби:
- легка;
- середньотяжка;
- тяжка.
Симптоми аскаридозу
Клінічна картина аскаридозу різноманітна. Симптоми захворювання залежать від його фази — міграційної або кишкової.
Міграційна фаза характеризується такими симптомами:
- підвищення температури (від субфебрильної до високої);
- висипання на шкірі;
- шкірний свербіж;
- у тяжких випадках виникає ураження легень; хворих турбує біль у грудях, задишка, кашель — сухий або з мокротою, де можуть з'являтися прожилки крові; у деяких хворих виникають астматичні напади;
- тривалість цієї фази становить від 2 до 7 днів.
Кишкова фаза характеризується симптомами ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ). При цьому основними ознаками будуть:
- нудота, блювота;
- погіршення апетиту;
- болі в животі (частіше в області пупка);
- зниження ваги;
- зниження артеріального тиску та брадикардія;
- розлади шлунку (запори або навпаки, діарея);
- кропив'янка;
- неспокійний сон (скрегіт зубами уві сні);
- у дітей в окремих випадках можуть виникати епілептиформні судоми та виявлятися менінгеальні симптоми.
За будь-якого варіанту захворювання буде відзначатися швидка стомлюваність, слабкість, нездужання, зниження працездатності.
Діагностика аскаридозу
Початковим етапом діагностики гельмінтозу є ретельний огляд, а також визначення основних скарг і даних анамнезу. Потім лікар приступає до додаткових методів діагностики, а саме до лабораторних та інструментальних досліджень.
Лабораторна діагностика аскаридозу складається з проведення таких досліджень:
- загальний аналіз крові (характерні анемія, лейкопенія, підвищення швидкості осідання еритроцитів — ШОЕ, еозинофілія);
- біохімічний аналіз крові;
- аналіз крові на антитіла до аскарид;
- дослідження мокротиння (з його допомогою можна виявити личинки аскарид);
- аналіз калу на яйця гельмінтів;
- аналіз сечі на аскаридоз.
Інструментальна діагностика охоплює такі дослідження:
- контрастна рентгенографія кишечника;
- рентгенографія легенів (діагностується інфільтрат Леффлера — ущільнення в легенях, розташування якого змінюється кожні кілька днів);
- ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини, а також, за необхідності, нирок, печінки та інших органів, залежно від локалізації патологічного процесу.
Методи лікування аскаридозу
Медикаментозна терапія цього захворювання полягає у призначенні антигельмінтних препаратів, антигістамінних і ентеросорбентних засобів. Для визначення препарату та його дози обов'язково потрібно звернутися до фахівця, який підбере ліки залежно від віку пацієнта і тяжкості перебігу захворювання.
Важливо розуміти, що самостійне лікування неприпустиме, оскільки більшість препаратів мають високу токсичність, і передозування може призвести до несприятливих реакцій і розвитку ускладнень.
Через 2–3 тижні після проведеного лікування слід провести аналіз калу. Відсутність яєць аскариди свідчить про ефективність терапії.
Наслідки аскаридозу
Прогноз перебігу гельмінтозу залежить від правильності встановленного діагнозу, наявності або відсутності ускладнень. У разі своєчасної діагностики та проведення специфічного лікування прогноз сприятливий.
За відсутності лікування бувають такі ускладнення аскаридозу:
- гострий панкреатит;
- кишкова непрохідність;
- апендицит;
- механічна жовтяниця;
- пневмонія;
- абсцеси печінки;
- сепсис.