Анорексія – клінічний синдром, що характеризується повною відсутністю бажання вживати їжу. Він може супроводжувати різні хвороби травної, ендокринної та нервової систем. Нервова анорексія є розладом харчової поведінки, за якого людина на тлі вираженого страху збільшення ваги та спотвореного сприйняття форм свого тіла максимально обмежує вживання їжі, що призводить до аномально низької ваги, важкого порушення обмінних процесів, а іноді навіть до смерті.
Щоб запобігти збільшенню ваги або прискорити її зниження, люди з нервовою анорексією зазвичай контролюють споживання калорій шляхом провокування блювоти після їжі, зловживання проносними засобами, діуретиками, клізмами або надмірних занять фізичними вправами. Незалежно від того, скільки кілограм вже вдалося скинути, така людина не може зупинитися і, боячись збільшення ваги, продовжує худнути, втрачаючи здатність адекватно оцінювати пропорції свого тіла.
Нервова анорексія зустрічається у всіх країнах, а також у всіх соціально-економічних класах, расових і вікових групах. Більший ризик розвитку цього розладу у підлітків і представників тих професій, де успішність визначається зовнішнім виглядом, наприклад, моделі, танцюристи, фігуристи, актори, гімнасти, легкоатлети або стюардеси. Нервова анорексія частіше зустрічається у жінок (0,3–1%), ніж у чоловіків (0,1–0,3%), а середній вік більшості пацієнтів – від 13 до 18 років. Серед європейського населення частота цього порушення прийому їжі становить близько 0,5%.
Анорексію, як і інші розлади харчової поведінки, дуже важко подолати. Але за допомогою кваліфікованого фахівця й індивідуально підібраного лікування людина може повернутися до адекватного ставлення до своєї ваги, виробити здорові звички у вживанні їжі та запобігти серйозним ускладненням анорексії.
Зміст:
Причини виникнення анорексії
Точна причина розвитку анорексії невідома, але фахівці виділяють такі групи чинників, здатних спровокувати це порушення харчової поведінки:
- Біологічні. Хоча ще недостатньо зрозуміло, які гени беруть участь у виникненні порушення прийому їжі, були визначені деякі генетичні зміни, що підвищують ризик анорексії. Також сприяти розвитку анорексії можуть важкі хронічні захворювання, ендокринна патологія, новоутворення (найчастіше, пухлини гіпоталамуса).
- Психологічні. Деякі люди з анорексією можуть мати обсесивно-компульсивні риси характеру, які полегшують дотримання суворих дієт і відмову від їжі, незважаючи на відчуття голоду. У них може бути високий рівень занепокоєння і екстремальне прагнення до перфекціонізму, що змушує їх думати, що вони ніколи не стануть достатньо худими. Також розвитку анорексії сприяють психічні захворювання (зокрема важкі депресії, нав'язливі стани, надцінні ідеї, шизофренія), зловживання антидепресантами, транквілізаторами та іншими психотропними речовинами.
- Соціальні. Сучасна культура і засоби масової інформації асоціюють стрункість з успішністю та привабливістю, тому часто в разі виникнення у людини психоемоційної незадоволеності своїм становищем у соціумі, вона знаходить причину цього у власній зовнішності та вазі. Помилкові стандарти, нав'язані суспільством, особливо сильно впливають на підлітків і молодих жінок, тому в разі виникнення будь-яких негативних соціальних змін і емоційних навантажень саме в цій віковій групі різко зростає ризик виникнення нервової анорексії.
Види анорексії
У медичній практиці залежно від причин виникнення виділяють такі види анорексії:
- психічна (розвивається на тлі різних психічних захворювань, найчастіше при синдромах нав'язливих станів або шизофренії);
- неврогенна (нервова) (усвідомлене максимальне обмеження або повна відмова від прийому їжі з метою схуднення);
- ендокринна (провокується гормональною дисфункцією при серйозних ендокринних захворюваннях, найчастіше при пухлинах гіпофізу, патології щитоподібної залози);
- соматична (при хронічних захворюваннях травної системи, злоякісних пухлинах);
- ятрогенна (внаслідок приймання лікарських препаратів, що пригнічують апетит, зловживання антидепресантами, транквілізаторами, седативними засобами).
Симптоми анорексії
За ендокринної, соматичної або психічної анорексії провідними є симптоми основного захворювання, на тлі якого відбувається відмова від прийому їжі та втрата ваги, а за нервової форми цього розладу, особливо на ранніх етапах, домінуючими є поведінкові зміни.
Ознаки анорексії заведено розділяти на дві основні категорії.
Емоційні та поведінкові симптоми:
- суворе обмеження вживання їжі або голодування;
- надмірні заняття спортом;
- самоіндукована блювота після прийому їжі;
- використання проносних засобів та/або клізм;
- часті пропуски прийомів їжі, при цьому людина може готувати їжу для інших;
- заперечення відчуття голоду;
- вживання тільки декількох певних «безпечних» продуктів, зазвичай із низьким вмістом жиру та калорій;
- поява так званих ритуалів харчування (наприклад, випльовування їжі після жування);
- різка стурбованість кількістю з'їденого;
- нав'язливий страх набрати вагу, дуже часті зважування або вимірювання об’ємів тіла;
- скарги на зайву вагу, тривале роздивляння своєї фігури в дзеркалі;
- погіршення настрою, соціальна ізоляція, втома, дратівливість, безсоння, зниження лібідо.
Фізичні симптоми:
- надмірне зниження ваги;
- відсутність апетиту, загальна слабкість;
- запаморочення і часта непритомність;
- блідість і сухість шкірних покривів, підвищена ламкість нігтів, випадіння волосся;
- відсутність менструацій (аменорея);
- болі в животі (обумовлені гастритом, дуоденітом або виразковою хворобою, що виникли на тлі порушення режиму вживання їжі);
- нудота і блювання під час прийому їжі;
- порушення серцевого ритму, низький артеріальний тиск, анемія;
- загальна дегідратація;
- болі в суглобах, руйнування зубів, остеопороз, часті переломи;
- підвищена чутливість до холоду.
Діагностика анорексії
За підозри на анорексію лікар обов'язково проводить загальний огляд пацієнта, підрахунок індексу маси тіла (відповідність ваги людини її зросту). Також в обов'язковому порядку повинні проводитися загальноклінічні аналізи крові та сечі, біохімічне дослідження крові з визначенням рівня електролітів і білків, показників функціонування печінки і нирок, гормонів щитоподібної залози. Для виключення інших причин втрати ваги лікар може призначити проведення УЗД, рентгенографії або КТ (комп'ютерної томографії) органів черевної та грудної порожнин, МРТ головного мозку. Для оцінки психологічного стану людини з анорексією можуть бути використані різні опитувальники та психологічні тести.
Методи лікування анорексії
Лікування анорексії зазвичай здійснюється з використанням комплексного мультидисциплінарного підходу командою кваліфікованих фахівців: лікарів терапевтичного профілю, дієтолога та лікаря-психолога/психотерапевта (іноді психіатра). Успішність лікування безпосередньо залежить від часу його початку та безперервності проведення лікувальних заходів.
У разі важких розладів функціонального стану організму може знадобитися лікування у відділенні інтенсивної терапії (корекція зневоднення, електролітних порушень, відновлення серцевого ритму, купірування психіатричних проблем). У разі наполегливої відмови від вживання їжі поживні розчини вводять внутрішньовенно, також можливе годування через назогастральний зонд. Специфічних лікарських препаратів для лікування анорексії не існує, медикаментозне лікування залежить від симптомів і супутньої патології.
У процесі відновлення при анорексії дуже важливі консультації психотерапевта, які можуть допомогти визначити причини виникнення цього порушення, розробити необхідні стратегії поведінки для повернення до здорової ваги та змінити спотворені переконання і думки з приводу обмеження прийому їжі. У підлітковому віці досить результативною є сімейна психотерапія.
Дієтолог може запропонувати індивідуальний план харчування з розрахунком калорійності, який допоможе оптимально збільшити вагу та прискорити процес відновлення організму.
Навіть у разі повернення до нормальної ваги існує досить високий ризик виникнення рецидивів анорексії при серйозних стресових ситуаціях, тому для таких людей вкрай важливою є постійна підтримка близьких, уникнення соціальної ізоляції, зміна способу життя і застосування різних методів, що сприяють зниженню тривоги та розслабленню (наприклад, масаж, йога).
Однією з основних проблем лікування анорексії є абсолютне заперечення пацієнтом свого хворобливого стану, необхідності лікування та прийому їжі (вони сприймають анорексію не як хворобу, а як вибір способу життя). Тому самостійно впоратися з анорексією неможливо, тільки допомога кваліфікованих фахівців може сприяти одужанню і запобігти тяжким ускладненням, що загрожують життю.
Наслідки анорексії
Анорексія призводить до численних ускладнень, а в найважчих випадках може стати фатальною. Смерть зазвичай настає за відсутності своєчасного лікування через важку серцеву аритмію, критичне зневоднення або дисбаланс електролітів, таких як натрій, калій і кальцій.
Серед інших ускладнень анорексії часто трапляються анемія, остеопороз (як результат – часті переломи), серцева недостатність, порушення менструального ритму та безпліддя у жінок, зниження рівня тестостерону в чоловіків, шлунково-кишкові проблеми (виразкова хвороба, панкреатит, запори), хронічна ниркова недостатність, тривожно-депресивні розлади, підвищення ризику суїциду.
Гарантованого способу профілактики анорексії не існує, лікування досить складне і тривале, тому якщо ви помітили, що у члена сім'ї або друга не тлі низької самооцінки та невдоволеності зовнішністю з'явилися поведінкові симптоми, характерні для анорексії, поговоріть з ним або з нею про ці проблеми. Пам'ятайте: тільки своєчасне звернення до лікаря допоможе запобігти тяжким наслідкам цього захворювання.