Аденоміоз

Ендометріоз - патологічна локалізація ендометрія поза порожниною матки, найчастіше - в ділянці малого таза.

Ендометріоз ділиться на генітальний та екстрагенітальний. До генітального належить аденоміоз (ендометріоз матки), ендометріоз яєчників, трубний ендометріоз. За екстрагенітального ендометріозу може бути ушкоджений практично будь-який орган (ендометріоїдні клітини не було виявлено тільки в серці та селезінці).

Аденоміоз - доброякісне захворювання, що характеризується присутністю ендометрія в м'язовому шарі маткової стінки. За цієї патології залозиста тканина поступово вростає все глибше в м'язовий шар, її точна етіологія поки невідома. Етіологічно припускають вплив гормону естрогену і повторні механічні впливи - пологи, як причину ушкодження базальної мембрани (фізіологічного бар'єру між слизовою і м'язовою оболонками).

Ендометріальні клітини, врослі в м'язовий шар, продовжують виконання своїх фізіологічних функцій: розширюються і звужуються залежно від фази менструального циклу. Хоча аденоміоз вважається доброякісним захворюванням, хвороба здатна поширюватися в інші органи (вагіну, кишківник, легені), що можна порівняти з метастазуванням злоякісних пухлин.

Причини аденоміозу

Головною причиною аденоміозу вважається гормональний дисбаланс у жінок, старших за 35 років, ще до ризикових чинників відносять:

• аденоміоз у сімейному анамнезі;
• гормональні порушення (раннє або пізнє настання першої менструації, рання поява вторинних статевих ознак, тривале вживання оральних контрацептивів та інших гормональних препаратів);
• травми матки (перенесені запальні захворювання, використання внутрішньоматкових спіралей, аборти, кесареві розтини, видалення поліпів, міоматозних вузлів, ускладнені пологи);
• патологія з боку інших органів і систем (ожиріння, хронічні захворювання гастроінтестинального тракту, зниження імунітету);
• зовнішні подразники (стрес, низький соціально-економічний статус, фізичне перевантаження, зловживання солярієм).

За сукупності кількох чинників під час менструації ендометрій відторгається не повністю, клітини, які залишилися, поступово проникають у м'язову стінку і в фолікулярну фазу циклу починають розростатися там.

Ступені та форми аденоміозу

Залежно від виду поширення ендометрія всередині м'язової стінки розрізняють такі форми:

• дифузну - рівномірне поширення ендометріальних клітин по всій площі;
• вузлову - утворення ендометріальних острівців;
• змішану або дифузно-вузлову - найпоширеніший тип.

За глибиною інвазії в стінку матки розрізняють:

• I ступінь - мала ендометріальна порожнина в м'язовій стінці, структура матки не змінюється;
• II ступінь - пошкодження 50% товщини міометрія, втрата м'язової пружності;
• III ступінь - ендометрій розширюється до самого кінця м'язового шару матки, виражена асиметрія матки;
• IV ступінь - пошкодження інших органів (яєчників, очеревини, сечового міхура, шийки матки, вагіни).

Симптоми аденоміозу

Аденоміоз розвивається поступово, перші симптоми можуть проявитися через роки після початку захворювання. Велика частина пацієнтів не підозрює про наявність патології. Ступінь ендометріозу часто не збігається із силою його проявів - невелике скупчення клітин може спричиняти сильний біль і навпаки.

Подальший розвиток аденоміозу супроводжується:

• Сильним циклічним болем у нижній частині живота, тазу. Біль посилюється під час статевого акту, що часто стає проблемою у стосунках із партнером. Біль може з'являтися під час акту дефекації.
• Виходом згустків крові з піхви, не під час менструації.
• Скороченням менструального циклу, виділення рясніші.
• Безпліддям - у аденоміозу II і вище стадії.
• Погіршенням загального самопочуття - слабкістю, втратою свідомості та іншими симптомами анемії.

Симптоми аденоміозу як гормонально залежного захворювання зменшуються в період менопаузи (у зв'язку зі зменшенням гормональної активності).

До можливих ускладнень аденоміозу можна віднести:

• поширення ендометріоїдних клітин поза маткою, як на гінекологічні органи, так і на інші;
• кровотечі та хронічна анемія;
• безпліддя;
• рецидив після повного виліковування (через 5 років у 70% пацієнток)

Аденоміоз і вагітність

З I стадією ендометріозу зазвичай немає проблем на стадії запліднення, часто після пологів настає оновлення структури матки та нормалізація гормонального фону. У такому разі аденоміоз не має впливу на розвиток вагітності та плода. Захворювання ж третього, четвертого ступеня тяжкості часто призводить до мимовільного аборту на ранніх термінах.

Діагностика аденомізу

Найчастіше аденоміоз уперше виявляють на плановому УЗД або під час цілеспрямованого пошуку причини безпліддя. На УЗД така матка буде куляста, з асиметрично потовщеною стінкою, збільшеною ехогенністю в ділянці острівців ендометріозу, нерівною межею базального шару ендометрія.

Для диференціальної діагностики аденоміозу гінеколог має провести обстеження пацієнтки в дзеркалах і низку лабораторних та інструментальних методів діагностики:

• мазок на флору та цитологію;
• аналіз крові на гормони (проводиться в певний день менструального циклу);
• кольпоскопію;
• діагностичну гістероскопію - дослідження матки за допомогою ендоскопа;
• МРТ;
• додаткові дослідження інших органів.

Лікування аденоміозу

Повне видалення ендометріоїдних клітин з м'язової стінки матки - досить трудомісткий процес, для цього необхідно:

1. Зупинити патологічний процес. Для припинення продукування ендометріальних клітин жінка вводиться в штучну менопаузу. Такий ефект досягається тривалим прийомом гормональних препаратів (3-6 місяців). Ці зміни оборотні: менструальний цикл відновлюється через 1-3 місяці після припинення прийому гормонів. Консервативна тактика застосовується за I-II ступеня аденоміозу.
2. Видалити наявні патологічні клітини з міометрія. Для цього використовується метод емболізації маткових артерій: в артерію, що кровопостачає патологічні клітини, вводиться хімічний розчин, через який вона перестає функціонувати, а клітини, не маючи підживлення, теж відмирають. Також можна прибрати клітини за допомогою азоту, електрокоагуляції, радіохвиль. Мінімально інвазивні методи дають змогу зберегти матку, таким чином, жінка ще може народити. Найрадикальніше лікування - гістеректомія - використовується за III та IV стадій ендометріозу, коли консервативне лікування вже не ефективне.
3. Використовувати гормональне лікування. Хороші результати показує використання внутрішньоматкової спіралі, яку встановлюють на термін 3-5 років. Спіраль виділяє невелику кількість гормонів, що зменшує біль і нормалізує менструальний цикл. Встановлення спіралі рекомендується жінкам, які вже народжували. Наступним способом є застосування гормональних контрацептивів - такий метод більше підходить молодим дівчатам.

Під час лікування аденоміозу використовують також симптоматичне лікування: препарати заліза, заспокійливі, рослинні препарати, що посилюють імунітет.