Аденома

Аденома – це різновид доброякісної пухлини, що виникає із залозистої тканини і може уражати різні органи. Це новоутворення є результатом надмірного росту нормальних клітин залозистого епітелію, які виробляють травні соки, молоко, слину, слиз, піт, гормони і безліч інших речовин. На відміну від злоякісних пухлин, аденоми не проростають у сусідні тканини і не поширюються по організму (не метастазують). Симптоматика і характер клінічного перебігу залежать від місця розташування, розмірів і швидкості росту новоутворення. Частота поширеності в популяції визначається безліччю різних чинників. Так, наприклад, аденоми гіпофіза та печінки частіше трапляються у жінок, ніж у чоловіків, а аденоми товстої кишки з більшою ймовірністю можуть виникнути у людей похилого віку.

Причини виникнення аденоми

Механізм і причини виникнення більшості різновидів цієї пухлини в людському організмі до кінця не вивчені, але був встановлений ​​їхній зв'язок із порушеннями гормональної рівноваги, зокрема зі зміною рівня деяких гормонів-регуляторів, що впливають на функціонування клітин залоз (наприклад, при аденомах простати, молочної залози), або з неконтрольованим прийманням оральних контрацептивів (підвищують ризик утворення аденоми печінки у жінок). Окрім того, деякі стани, наприклад, феохромоцитоми й аденоми товстої кишки можуть бути пов'язані з генетичними факторами.

Види аденом

Аденоми можуть виникати у всіх органах, які містять залозисту тканину. Найбільш часто трапляються такі локалізації:

• Аденоми товстого кишечника (аденоматозні поліпи). Мають досить високий потенціал малігнізації (злоякісної трансформації), можуть виникати у всіх відділах товстої кишки – ободовій, сигмоподібній і прямій кишці. Найчастіше виявляються під час проведення колоноскопії.
• Аденоми гіпофізу. Можуть бути гормонально активними (пролактинома, кортікотропінома, соматотропінома, тіреотропінома, гонадотропінома) і гормонально неактивними (наприклад, хромофобна аденома). Багато аденом гіпофізу є випадковою знахідкою в процесі діагностики іншого захворювання.
• Аденоми щитовидної залози – це вузлові новоутворення, що розвиваються з фолікулярних клітин, які здійснюють синтез тиреоїдних гормонів. Залежно від морфологічної будови, розрізняють фолікулярні (плотноеластичні вузли з чіткою капсулою), папілярні (нагадують кісти, всередині яких містяться сосочкоподібні розростання залозистого епітелію) й оксифільні (характеризуються найвищою схильністю до злоякісної трансформації).
• Аденоми молочної залози зазвичай виникають у молодих жінок і за своєю будовою належать до фіброаденом (сполучної тканини в таких пухлинах значно більше, ніж залозистої). Вважається, що основною причиною їх появи є порушення балансу жіночих статевих гормонів. І хоча аденоми грудей вкрай рідко стають злоякісними, в разі їх виявлення необхідне проведення детальної диференціальної діагностики з метою виключення раку.
• Аденоми наднирників трапляються досить часто і зазвичай не малігнізуються. Вони невеликі і в деяких випадках можуть виділяти надлишок гормонів надниркових залоз, таких як кортизол (що призводить до синдрому Кушинга), альдостерон (викликає синдром Конна) або андрогени (чоловічі статеві гормони, які можуть викликати гіперандрогенізм).
• Аденома передміхурової залози (доброякісна гіперплазія простати) розвивається через гормональні зміни приблизно у 50% усіх чоловіків у віці після 40–50 років.
• Аденоми слинних залоз найчастіше формуються в привушних, підщелепній і під'язиковій залозах. Це новоутворення виявляють переважно у людей старшої вікової групи. Вважається, що розростання залозистого епітелію слинних залоз можуть спровокувати неправильне харчування, паління та вплив несприятливих екологічних чинників.
• Аденоми шлунка можуть бути тубулярними, папілярними та папілотубулярними. Тубулярні аденоматозні утворення досить часто за відсутності своєчасного лікування проходять злоякісну трансформацію.
• Аденома нирок розвивається з клітин залозистого епітелію ниркових канальців і може розглядатися як доброякісна пухлина, що передує карциномі нирок.

До менш поширених форм належать аденоми печінки, легенів і бронхів, апендикса.

Залежно від гістологічної структури виділяють такі види аденом:

• Кістозна (замкнене мішкоподібне новоутворення).
• Папілярна (всередині виявляються сосочкові розростання залозистого епітелію).
• Поліпозна (поліп, який формується в результаті аномального розростання залозистої тканини).
• Солідна (залозисті елементи значно переважають над сполучною тканиною і утворюють конгломерат).
• Тубулярна (представлена ​​у вигляді тонких каналів, що вистелені епітелієм).
• Фіброзна (виражене переважання сполучної тканини над залозистими структурами).

Залежно від кількості виявлених пухлинних утворень аденоми бувають поодинокими та множинними (аденоматоз).

Симптоми аденоми

Не існує жодної загального ознаки, поява якої точно свідчить про формування в організмі аденоматозних новоутворень. Симптоми і клінічна картина цього патологічного процесу залежать перш за все від локалізації новоутворення та його гістологічного варіанту. Дуже часто ранні симптоми доброякісних і злоякісних новоутворень досить схожі, тому тільки лікар після проведення детальної диференціальної діагностики може дати відповідь на питання про вид пухлини та спрогнозувати її наслідки.

Наднирники: серед ознак адренокортикальних аденом досить часто трапляються такі симптоми, як біль у животі або грудях, зниження ваги, пітливість, епізоди підвищення артеріального тиску і різке почастішання серцебиття, головний біль.

Молочна залоза: невеликі фіброаденоми грудей не викликають ніяких симптомів, проте в багатьох випадках можлива поява больових відчуттів, які залежать від фази менструального циклу. При проведенні пальпації можна виявити щільно-еластичні, рухливі пухлиноподібні утворення.

Товстий кишечник: серед основних ознак аденом виділяють постійні діареї та домішки крові в калових масах.

Печінка: гепатоцелюлярні аденоми найчастіше провокують больовий синдром і збільшення печінки, яке можна виявити під час пальпації (гепатомегалія).

Легені: хронічний кашель, іноді з домішкою крові в мокроті та задишка можуть супроводжувати бронхіальну аденому.

Підшлункова залоза: біль у верхній частині живота, діарея, постійна втома, збільшення або навпаки, зниження ваги можуть вказувати на один із різноманітних типів аденоми або раку підшлункової залози.

Паращитоподібна залоза: слабкість, втома, запор, камені в нирках, втрата апетиту і біль у кістках є ознаками стану, відомого як гіперпаратиреоз, що виникає у пацієнтів із паратиреоїдною аденомою.

Слинна залоза: аденоми цієї локалізації зазвичай маленькі та безболісні, але можуть викликати набряк навколо підборіддя або щелепної кістки, оніміння і біль в очах, підборідді або шиї.

Щитоподібна залоза: відчуття кому в області шиї, яке іноді супроводжується кашлем або утрудненням ковтання, підвищена пітливість, прискорене серцебиття, тремор кінцівок, екзофтальм (вирячені очі) можуть вказувати на наявність доброякісних вузлів або раку щитовидної залози.

Діагностика аденоми

У сучасній медицині для діагностики аденоми використовують безліч лабораторних та інструментальних методів дослідження. Так, наприклад, аналізи крові та сечі проводять для виявлення підвищеного рівня гормонів або інших речовин, пов'язаних із певними видами аденом. Серед інструментальних методів, які дозволяють припустити цей діагноз, досить інформативною і найдоступнішою є ультрасонографія (УЗД), але для більш точного дослідження новоутворення, визначення його характеру і планування лікувальної тактики необхідне проведення комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ) або радіонуклідних досліджень. Для підтвердження діагнозу і виключення злоякісного процесу дуже важливим є виконання біопсії (взяття зразка пухлинних клітин) із подальшим проведенням гістологічного дослідження.

Лікування аденоми

Методом вибору при лікуванні більшості видів аденом є хірургічне втручання, оскільки консервативна (медикаментозна) терапія допомагає лише усунути деякі симптоми або компенсувати стан пацієнта, але ніяк не може повністю видалити новоутворення. Рекомендувати тактику лікування на основі проведених діагностичних заходів може тільки лікар. Самолікування й ігнорування кваліфікованої допомоги може призвести до тяжких наслідків, що загрожують життю.

Прогноз аденоми

Аденоми різних локалізацій характеризуються умовно сприятливим прогнозом для пацієнта, але за відсутності своєчасної діагностики та правильного лікування багато видів цієї доброякісної пухлини можуть пройти процес злоякісної трансформації і перетворитися на рак. Окрім того, з часом, у міру зростання новоутворення можуть розвиватися важкі ускладнення, пов'язані з порушеннями функціонування органів, у яких виникла аденома, або здавленням прилеглих структур.