Сколіозом називають стійке бічне викривлення, а також поворот навколо своєї осі (торсію) хребта, що призводить до деформації, порушення функцій хребетного стовпа та змін з боку внутрішніх органів. Ця деформація хребта виявляється досить часто, за різними даними, у близько 10–12% дітей є ця патологія. Дівчатка більш схильні до сколіозу, ніж хлопчики (співвідношення 6–9:1). Сформуватися ця патологія може в будь-який час, поки відбувається зростання дитини, однак найнебезпечнішими для розвитку цього захворювання є періоди активного зростання (8–14 років). Це одна з найпоширеніших патологій у дитячій ортопедії. Розвиток тяжких деформацій, порушень у роботі внутрішніх органів, а також косметичний дефект роблять усе більш актуальними та пріоритетними питання профілактики та ранньої терапії сколіозу.
Зміст:
Види сколіозу
Класифікація цієї патології охоплює досить багато параметрів, на підставі чого виділяють такі види сколіозу:
- За походженням:
- вроджений, причиною якого є аномалії розвитку хребта та ребер, дисплазії сполучної тканини;
- набутий, що виникає на тлі захворювань, травм та інших причин.
- Залежно від розташування патологічних змін виділяють викривлення шийного, грудного, поперекового відділу хребта, а також їх поєднання (грудо-поперековий, попереково-крижовий сколіоз та ін.).
- Залежно від стану статичної функції виділяють компенсований та некомпенсований сколіоз.
- З огляду на форму зміни хребта, виділяють сколіоз:
- з однією дугою викривлення (С-подібний);
- з двома — S-подібний;
- з трьома — Z-подібний.
- Рентгенологічно, залежно від кута бічного викривлення, виділяють чотири ступені захворювання:
- 1-й ступінь — кут становить 1–10°, ознаки торсії незначні;
- 2-й ступінь — кут 11–25°, торсія помірна;
- 3-й ступінь — кут 26–50°, торсія різко виражена, візуально визначається реберний горб;
- 4-й ступінь — кут більше 50°, тяжка деформація хребта, порушення функцій внутрішніх органів.
- Залежно від часу виникнення виділяють сколіоз у немовлят (до трирічного віку), дитячий (3–10 років), а також юнацький сколіоз (від 10 років і до завершення кісткового росту, в середньому, до 20 років).
Причини виникнення сколіозу
З огляду на класифікацію цього захворювання, варто окремо розглянути причини розвитку вродженого та набутого сколіозу.
Основна причина розвитку вродженого сколіозу — вроджені аномалії сполучної тканини, хребта й ребер, наприклад, додаткові ребра, безперервне з'єднання кісток (синостоз) та інші патології, що призводять до розвитку сколіозу та деформації тіл хребців.
Причини виникнення набутого сколіозу такі:
- травми нижніх кінцівок (вивих стегна, контрактури суглобів нижніх кінцівок та ін.);
- слабкість м'язового каркаса спини (м'язова гіпотонія);
- ДЦП, поліомієліт, сирингомієлія, травми спинного мозку та інші захворювання центральної нервової системи (ЦНС);
- великі опікові рубці на тулубі, травми, операції на органах грудної клітки;
- пухлинні захворювання хребта;
- спадкові патології (синдром Марфана, синдром Елерса–Данлоса);
- рахіт;
- метаболічні порушення;
- системні захворювання (ревматизм, ювенільний ревматоїдний артрит).
Перелічені патології є причиною розвитку лише незначної частини випадків сколіозу, більшість же з них називають ідіопатичними, тобто такими, що не мають чітко встановленої причини, що приводить до розвитку захворювання.
Однак існує ряд чинників, які сприяють розвитку цієї хвороби. Деякі з них:
- малоактивний спосіб життя, який призводить до недостатнього розвитку м'язового каркаса;
- тривале перебування в неправильній позі під час письма, занять у школі;
- надмірні навантаження на хребет;
- астенізація організму після перенесених тяжких інфекційних захворювань.
Ці чинники призводять до слабкості та нерівномірного натягу м'язів спини, зміни постави, що за тривалого впливу може спровокувати формування сколіозу.
Симптоми сколіозу
До основних симптомів сколіозу можна віднести:
- Ознаки деформації хребетного стовпа, що визначаються візуально:
- у дитини одне плече вище за інше, відзначається асиметричне розташування лопаток, під час нахилу тулуба вперед проявляється дуга викривлення;
- голова може займати вимушене положення;
- викривлення хребта (візуалізується за остистими відростками хребців);
- асиметрія трикутників талії;
- порушення конфігурації грудної клітки;
- асиметрія рівня гребенів клубової кістки;
- формування реберного горба;
- асиметрія шкірних складок (на ногах, сідницях).
- Обмеження рухливості в хребті.
- Болі у спині.
- Порушення ходи.
- Порушення роботи внутрішніх органів (серця, легенів, органів ШКТ та ін.), що проявляється:
- болями в серці, прискореним серцебиттям, розвитком вегето-судинної дистонії (ВСД);
- задишкою, тяжким перебігом гострих респіраторних захворювань;
- болями в животі, дискінезією жовчовивідних шляхів, порушенням моторики кишечника;
- порушенням менструального циклу у дівчат;
- емоційною лабільністю;
- внаслідок вираженої деформації можливе перетискання судинного пучка з розвитком відповідної симптоматики (наприклад, за шийного сколіозу будуть відзначатися виражені головні болі, запаморочення).
- Супутня ортопедична патологія: плоскостопість, кіфоз та ін.
Варто сказати, що дуже важливою є рання діагностика порушення постави у дитини та її своєчасна корекція, а також профілактика розвитку даного захворювання. Тому в разі виявлення у дитини перелічених вище ознак, слід якомога швидше звернутися по консультацію до фахівця для запобігання подальшому прогресуванню захворювання.
Діагностика сколіозу
Найперше, для діагностики сколіозу необхідна консультація дитячого ортопеда, який проведе повноцінний огляд дитини та визначить, чи є у неї деформація хребта. Обов'язковим етапом є проведення рентгенографії хребта. За допомогою рентгена визначають наявність і локалізацію викривлення, розраховують його кут і визначають ступінь сколіозу. За наявності тяжкої деформації та симптоматики з боку внутрішніх органів вдаються до проведення додаткових інструментальних (УЗД, ЕКГ та ін.) і лабораторних досліджень, які допоможуть верифікувати характер змін внутрішніх органів.
Лікування сколіозу
Терапія даного захворювання залежить від його ступеня. Так, діти з 1–2 ступенем проходять консервативне лікування, основою якого є усунення причини захворювання, проведення комплексу заходів, що знижують навантаження на хребет, призначення правильного рухового режиму. Не менш важливим методом консервативної терапії є спеціальна лікувальна гімнастика (ЛФК).
У разі прогресування процесу, крім перерахованих раніше методик, також призначають ортопедичні масажі, фізіотерапевтичні процедури, носіння ортопедичних корсетів.
За швидкого прогресування сколіозу та за наявності вираженої деформації хребта з порушенням роботи внутрішніх органів вдаються до хірургічної корекції, мета якої — усунення деформації та фіксація хребта.
Наслідки сколіозу
Рання діагностика та своєчасна корекція чинників, що сприяють розвитку цього захворювання, є запорукою успішної терапії цього захворювання.
У разі тривалого ігнорування ознак хвороби можливий розвиток ряду ускладнень, деякі з них:
- виражені порушення в роботі внутрішніх органів;
- ураження корінців спинного мозку з розвитком парезів, паралічів;
- психологічні проблеми у дитини.