Ларингіт — це запалення гортані, що виникає в результаті впливу на її оболонку хвороботворних мікроорганізмів або чинників зовнішнього середовища. У дітей ця хвороба особливо виражена, оскільки їхня дихальна система ще не сформована остаточно.
Зміст:
Причини виникнення ларингіту
Вірусні та бактеріальні інфекції є головною причиною ларингіту. Вони активізуються у весняно-осінній період, коли організм дитини ослаблений у результаті гіповітамінозу. Також тут відіграє роль вологість атмосфери та переохолодження організму. В цей час діти часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ). Класичним збудником хвороби є парагрип, але інші віруси (грип, кір, аденовірус) також стають причиною цього захворювання.
Коли чужорідний мікроорганізм потрапляє в слизову оболонку, він викликає там запалення, що супроводжується набряком і звуженням просвіту гортані. Цей стан може доходити до критичного ступеня, коли дитині важко дихати і вона задихається, що носить назву помилкового крупа.
Сучасні діти часто мають проблеми з імунною системою. Виною цьому стає неблагополучна екологічна обстановка, харчові добавки, недостатнє харчування та ін. Коли організм неадекватно реагує на продукти харчування, пил, шерсть домашніх тварин, пилок рослин або інші алергени, виникає рясне виділення слизу та звуження просвіту дихальних шляхів. Ларингіт у цьому випадку буде мати алергічну етіологію.
Істотну роль у розвитку хвороби відіграє перенапруження голосу. Дитина може багато плакати, подразнюючи свої зв'язки, чим погіршує процес. Заспокоїти в такому випадку юного пацієнта і вберегти його гортань — головне завдання батьків і педіатра.
Види ларингіту
Перш за все, ларингіт буває гострий і хронічний, що залежить від тривалості його перебігу та клінічної картини.
Гострий ларингіт триває кілька днів, супроводжується вираженими симптомами і не має циклічності. Хронічний варіант турбує дитину місяцями, і навіть роками. При цьому спостерігаються періоди повного благополуччя і відновлення симптоматики. Затяжний ларингіт з'являється в разі активізації неспецифічної мікрофлори, яка уражує слизову оболонку гортані. Виною цьому можуть бути аномалії дихальної системи (викривлена носова перетинка, поліпи, гіпертрофічний риніт). Також причиною стають інші запальні захворювання ротоглотки (тонзиліти, риносинусити, карієс та ін.).
Залежно від причини виникнення виділяють такі варіанти захворювання:
- Інфекційний, який ділиться на бактеріальний та вірусний. Спектр збудників дуже широкий: це можуть бути стрептококи, дифтерійна або коклюшна паличка, мікобактерії, вірус кору та багато інших.
- Алергічний, який провокують специфічні алергени.
- Атрофічний ларингіт не має чіткої причини. Це можуть бути як вірусні збудники, так і агресивні речовини, що є в повітрі. Головна ознака цієї форми — атрофія слизової оболонки.
Гострий ларингіт може мати різні морфологічні зміни. Розрізняють такі варіанти:
- Гострий катаральний ларингіт. Виникає в основному на тлі гострої респіраторної вірусної інфекції. Він є продовженням катарального запалення порожнини носа, горла та верхніх дихальних шляхів під час застуди. Також катар за ларингіту виникає в разі активізації власної мікрофлори. Це відбувається під час переохолодження або інтенсивних навантажень на голосові зв'язки (наприклад, під час співу або тривалої розмови). Слизова оболонка набрякла, гіперемована. Її зовнішня поверхня пошкоджена, але глибокі шари зберігають функціональність. Клінічно у дитини з'являється сухий кашель, який пізніше переходить в мокрий. Температура зазвичай не підвищується або тримається на субфебрильних цифрах (до 37,5°С).
- Геморагічний ларингіт. Найчастіше є наслідком грипу, збудник якого пошкоджує дрібні судини та викликає кровотечі. Поява геморагічного ларингіту провокується перенапруженням голосу (тривалий виснажливий кашель або спів). Морфологічно можна визначити наявність розширених судин на слизовій оболонці, ерозій епітелію, ділянок крововиливів у гортані. Дитина з цією формою захворювання буде скаржитися на сухий кашель, відчуття стороннього предмета в горлі, мокрота буде з прожилками крові. Важливо знати, що рясна кровотеча або нашарування кірочок іноді призводить до задухи, а це вимагає негайної госпіталізації.
- Стенозуючий ларингіт (синдром помилкового крупа). Відрізняється від істинного крупа тим, що виникає через набряк слизової оболонки дихальних шляхів, а не через нашарування фібринозних плівок (як у разі дифтерії). Синдром помилкового крупу часто з'являється у дітей з алергічним діатезом і характерний для раннього віку. Це пояснюється особливостями будови дихальної системи. Просвіт бронхів менше в діаметрі, слизу виділяється більше, а підвищена реактивність імунної системи посилює запальний процес. Саме це призводить до того, що переохолодження, несприятливий клімат, проникнення вірусної інфекції або вплив токсичних агентів провокує набряк і критичне звуження бронхів. Найчастіше помилковий круп виникає блискавично в нічний час доби. Дитину турбує нападоподібний «гавкаючий» кашель, експіраторна задишка. Повітря входить у грудну клітку, але виходить з трудом через звуження дихальних шляхів. Голос стає хрипким, шумним, аж до афонії (повної втрати голосу). За стенозуючого ларингіту змінюється зовнішній вигляд хворого: губи, ніс, кінчики вух, а нерідко й усе обличчя набуває синього відтінку.
- Гнійний ларингіт виникає внаслідок травми верхніх дихальних шляхів, проковтування стороннього тіла, затяжних запальних процесів. Характеризується появою флегмон — розлитих ділянок гнійного ексудату, які можуть поширюватися за межі гортані.
Симптоми ларингіту
Симптоми цього захворювання на перших етапах нічим не відрізняються від звичайної застуди. У дитини піднімається температура, з’являється біль у горлі, осиплість голосу, періодичний сухий кашель. У разі прогресування набряку звужується просвіт гортані та приєднується «гавкаючий» кашель — основна ознака ларингіту. Розвивається задишка, відчуття нестачі повітря, яке у тяжких випадках переростає в задуху.
Діагностика ларингіту
На етапі первинної діагностики проводиться збір скарг та огляд хворого. Визначається ступінь дихальної недостатності, характер зміни зіву (почервоніння, набряклість, наявність гнійних плівок). Більш точну інформацію дає дослідження за допомогою ларингоскопа — спеціального інструмента для візуалізації гортані та зв'язок. Проводять пряму чи непряму ларингоскопію. У сумнівних випадках необхідно робити біопсію — морфологічне дослідження зразка слизової оболонки гортані.
Також дитині проводять загальний аналіз крові, який дає можливість оцінити запальні зміни: підвищення числа лейкоцитів або лімфоцитів (залежно від того, бактеріальної або вірусної природи захворювання), швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ).
Наступний крок — визначення специфіки збудника. Для цього застосовують серологічні методики, проводять аналіз харкотиння з використанням бактеріології та бактеріоскопії.
Методи лікування ларингіту
Лікування ларингіту залежить від етіології та ступеня тяжкості.
Вірусні ларингіти лікують симптоматично. У першу чергу, тут важливий питний режим. Теплої рідини необхідно багато, можна використовувати гаряче молоко з медом або чай. Режим дня повинен бути обов'язково щадним, дитині потрібно зберігати сили для боротьби з хворобою. Також дають противірусні засоби. Важливо зазначити, що вони ефективні тільки в перші дні хвороби. Для купірування лихоманки використовують протизапальні препарати. З метою санації ротової порожнини роблять полоскання спеціальними антисептичними розчинами. Препарати від кашлю та бронходілятатори перешкоджають подразненню зв'язок і прискорюють одужання, тому їх застосування необхідне.
За ларингіту бактеріальної етіології призначають антибіотики. Антигістамінна терапія застосовується у разі алергічних ларингітів.
Особливу увагу необхідно звернути на ларингіт зі стенозом. Тут звичайне медикаментозне лікування не допоможе, оскільки є ознаки дихальної недостатності. На догоспітальному етапі та в легких випадках застосовують відволікаючу терапію (гірчичники, гарячі ванни). У більш тяжких випадках вводять глюкокортикоїди, а за вираженого стенозу виконується інтубація трахеї. Її проведення часто стає неможливим, через що вдаються до проведення трахеостомії.
Наслідки ларингіту
За відсутності адекватного лікування ларингіт може мати серйозні наслідки. Доведено, що хронічний ларингіт часто призводить до пухлини гортані. Це може бути звичайна фіброма або папілома, але бувають і злоякісні новоутворення. Затяжне запалення в області зв'язок із часом призводить до осиплості голосу або його повної втрати.
Гострий ларингіт загрожує виникненням стенозу, який небезпечний летальним результатом. Якщо бактеріальна інфекція ускладнюється флегмоною, існує високий ризик сепсису, оскільки збудник може занестися в кров.
Усіх цих ускладнень можна уникнути, якщо вчасно звернутися до лікаря. Досвідчені педіатри клініки Into-Sana обстежать Вашу дитину та призначать їй ефективне лікування.