Дизентерія — це гостре інфекційне ураження дистальних відділів товстої кишки. Викликається бактеріями роду Shigella, тому більш коректно називати цю патологію шигельоз. Хвороба найбільш поширена у дітей віком від 6 місяців до 5 років, що пов'язано з високою сприйнятливістю організму дитини та відсутністю гігієнічних навичок.
Назва «дизентерія» була запропонована ще Гіппократом. Вона дослівно перекладається як «розлад кишечника». Однак до такого розладу призводять амеби, балантидій та інші мікроорганізми, тому це позначення нозології є застарілим.
Зміст:
Причини виникнення дизентерії
Причина виникнення даного хахворювання — шигели, які проникають у шлунково-кишковий тракт, і там виділяють токсини, які негативно впливають на травлення та функцію внутрішніх органів. Дизентерія вважається однією з найпоширеніших форм гострих кишкових інфекцій.
Збудник дизентерії належить до групи грамнегативних бактерій. Шигели — факультативні анаероби. Це означає, що їм необхідний кисень, але в критичних випадках мікроорганізми обходяться і без нього. Збудника класифікують на чотири групи, різні за своєю патогенністю та здатністю виділяти токсини:
- шигела дизентерії;
- шигела Флекснера;
- шигела Бойда;
- шигела Зонне.
Джерело інфекції
Джерело інфекції — хвора людина або безсимптомний носій. Пацієнт поширює шигели вже з першого дня захворювання. Пік заразності спостерігається на 3–6 добу. Підтвердити безпечність такого хворого для оточуючих можна тільки лабораторним шляхом, зробивши посів зразка калу.
Механізм зараження
Збудник проникає в травний тракт фекально-оральним шляхом. У дітей до 3 років можливий контактний механізм передачі (через забруднені предмети побуту, іграшки, посуд). Також можливе зараження після вживання інфікованої води, молочних продуктів, м'ясних виробів і т.ін. Значиму роль у поширенні шигел відіграють механічні переносники — мухи.
Патогенез
Розвиток даного захворювання починається з потрапляння збудника в тонку кишку. Там бактерії інтенсивно розмножуються, і через 12 годин досягають величезної концентрації. Завдяки дії імунітету та ферментів частина мікроорганізмів гине, виділяючи токсини, які викликають інтоксикацію організму, біль у животі та підвищення температури. Потім бактерії мігрують у дистальний відділ товстого кишечника, де й починають негативно впливати на слизову. Шига-токсин здійснює патологічний вплив на ентероцити, клітини епітелію та нервові сплетення кишки. Через це виникає запалення, порушується перистальтика, утворюються виразки. Шигели ховаються в криптах (складках) кишечника, не даючи можливості імунним клітинам їх знищити.
Окрім локального впливу, екзотоксини цих бактерій здатні всмоктуватися в кров, уражаючи центральну нервову систему та нефрони нирок.
Види дизентерії
За характером перебігу виділяють дві форми даного захворювання: гостру та хронічну.
Гостра форма дизентерії
Залежно від вираженості симптомів, існує три ступеня тяжкості.
- Легкий. Характерні епізоди підвищення температури до 38°С, поганий апетит, незначна слабкість. Блювота відсутня або можлива 1–2 рази. Стілець — 5–8 разів на добу. Зберігається каловий характер випорожнень. Прожилки крові зі слизом або відсутні, або наявні в незначній кількості. Під час пальпації можна виявити спазмовану, болісну сигмовидну кишку. Зазвичай захворювання триває 5–6 днів.
- Середній. Прояви інтоксикації та порушення травлення особливо виражені. Спостерігається часта блювота, лихоманка сягає 38–40°С, виникає переймоподібний біль у животі, помилкові позиви в туалет (тенезми). Екскременти стають мізерними, з великою кількістю слизу та прожилками крові. Триває така форма дизентерії близько двох тижнів.
- Тяжкий. Провідною ознакою є розвиток тяжкого інфекційного токсикозу. Хвороба починається гостро і характеризується різким підвищенням температури до 40°С. Блювота багаторазова, іноді безперервна. Нерідко спостерігаються ознаки залучення у процес нервової системи: запаморочення, судоми, маячні розлади, галюцинації. Окрім вираженого коліту, виникає серцева та ниркова недостатність. При цьому артеріальний тиск і температура тіла падають, шкірні покриви бліді, пульс прискорений.
Окрім перерахованих вище варіантів, існують ще субклінічна та стерта форми, які виявляються тільки лабораторно. Дуже рідко виникає гіпертоксична дизентерія, за якої інтоксикаційний синдром і глибоке пригнічення нервової системи випереджають прояви коліту.
Хронічна форма дизентерії
Хронічну дизентерію розділяють на рецидивну та безперервну форми. Для рецидивної дизентерії характерна циклічність із чергуванням загострень і періодів благополуччя, під час яких не спостерігається ніяких симптомів. Клінічна картина рецидиву нагадує гостру дизентерію легкого або середнього ступеня тяжкості. Крім розладів травлення, у дітей спостерігаються виражені нервово-психічні порушення у вигляді поганого сну, головного болю та дратівливості.
Безперервна форма у дітей трапляється дуже рідко. Хвороба перебігає без ремісій, стан безперервно погіршується, посилюються розлади травлення, виникає анемія та гіповітаміноз, а також тяжкий дисбактеріоз.
Симптоми дизентерії
Це захворювання виникає в будь-якому віці, однак найчастіше на неї страждають діти 2–3 років. Інкубаційний період триває від семи годин до семи днів (в середньому, 2–3 дні). Симптоми та їх вираженість залежать від масивності інфікування, а також від фактора передачі збудника. Наприклад, після вживання заражених продуктів зі значною концентрацією шигел інкубаційний період дуже короткий, а клінічна картина тяжка.
У дітей віком до трьох років шигельоз починається гостро. Спостерігається підвищення температури до 39–40°С. Лихоманка триває від двох до п'яти діб. Швидко наростає токсикоз, який супроводжується ураженням нервової та серцево-судинної систем. Свідомість порушується, можуть виникати судоми.
Для дітей старшого віку також характерний гіпертермічний синдром із вираженою лихоманкою, ознобом і відчуттям жару, який супроводжується зниженням апетиту, розбитістю. У пацієнтів спостерігається біль у животі переймоподібного характеру та головний біль. Калові маси рідкі, з домішками слизу та крові. Через деякий час вони стають мізерними (за типом «ректального плювка»).
Ознаки хвороби багато в чому залежать від типу збудника. За дизентерії Флекснера прояви тяжчі. Лихоманка затяжна і може зберігатися до 14 днів. Токсикоз триває до трьох тижнів, часто виникає ексикоз (зневоднення). У разі виникнення інфекційно-токсичного шоку відбувається зниження артеріального тиску та пульсу, що призводить до ураження внутрішніх органів.
Діагностика дитячої дизентерії
Діагностика захворювання починається зі з'ясування анамнезу та огляду хворого. Потім призначають лабораторні дослідження:
- Загальний аналіз крові. Для дизентерії характерне збільшення числа лейкоцитів за рахунок нейтрофілів.
- Аналіз калу дозволяє побічно оцінити запальні зміни в кишечнику та рівень його дисфункції. Мікроскопічно виявляють лейкоцити, еритроцити та слиз, а також велику кількість нейтральних жирів і кислот.
- Бактеріологічний метод. Для дослідження беруть зразок калу, потім матеріал сіють на живильні середовища, на яких через 3–4 дня виростає колонія мікроорганізмів. Її ідентифікують і ставлять остаточний діагноз.
- Серологічна діагностика. З її допомогою визначають антитіла до шигел за різними методиками. Найчастіше застосовують реакцію аглютинації, реакцію пасивної гемаглютинації, імуноферментний аналіз. Діагностично значущим вважається наростання титру антитіл у динаміці.
Ендоскопічне дослідження кишечника (колоноскопія, ентероскопія) проводиться за показаннями, коли потрібно оцінити ступінь ураження кишечника.
Методи лікування дизентерії
Госпіталізація в стаціонар необхідна за дизентерії середнього та тяжкого ступеня, наявності супутніх захворювань або затяжного перебігу. Діти до 3 років також лікуються стаціонарно.
У перші дні призначають суворий постільний режим, який за поліпшення стану розширюють. Важливим компонентом лікування є дієта. Дітям рекомендований стіл №4, де виключається жирне, солоне, копчене, а також продукти, у складі яких є лактоза.
Медикаментозне лікування охоплює замісну терапію на першому етапі хвороби. Нормальний водно-сольовий обмін відновлюють шляхом введення внутрішньовенних розчинів або прийому оральних регідратаційних сумішей (ОРС). У перший день рекомендовано використовувати сорбенти для виведення токсинів із травного тракту.
Антибактеріальну терапію за шигельозу призначають тільки у тяжких випадках. Визначають чутливість штаму бактерій до антибіотиків бактеріологічним методом. У дитячій практиці застосовують цефалоспорини, макроліди, пеніциліни.
У періоді одужання рекомендовано використовувати пробіотики, ферментні препарати та полівітамінні комплекси для відновлення моторики кишечника.
Наслідки дизентерії
Прогноз для здоров'я та життя хворих на дизентерію в більшості випадків сприятливий. Летальний результат трапляється рідко, і можливий у немовлят і дітей з ослабленим імунітетом.
За високої вірулентності збудника або неправильного лікування виникають такі ускладнення:
- виразки слизової оболонки кишечника, які характеризуються високим ризиком перфорації стінки та розвитку перитоніту;
- кишкові кровотечі;
- кишкова непрохідність;
- атонія кишечника;
- інфекційно-токсичний шок — його причиною є токсини шигел, які знижують тонус судин; при цьому артеріальний тиск падає, що призводить до поліорганної недостатності за рахунок гіпоксії (низький вміст кисню в тканинах);
- ураження нервової системи шига-токсином супроводжується порушенням свідомості, менінгітом, а в деяких випадках — набряком головного мозку;
- за генералізації хвороби екзотоксин поширюється по організму, що провокує виникнення ниркової недостатності, пневмонії, токсичного гепатиту, міокардиту, панкреатиту;
- до пізніх ускладнень шигельозу належать синдром Рейтера, для якого характерне ураження суглобів.
Таким чином, за умови правильному підходу й адекватної терапії дизентерія не є небезпечною, і дитина має всі шанси одужати без негативних наслідків. Тому ми рекомендуємо батькам не ігнорувати проблему, і негайно звертатися до лікаря в разі виникнення найменших симптомів гострих кишкових інфекцій.