Запальні захворювання носа та придаткових пазух у дітей

Запальні захворювання носа (риніти), а також навколоносових, або придаткових, пазух носа (синусити) є найбільш поширеними ЛОР-патологіями, які трапляються у педіатричній практиці.

Майже половина звернень, пов'язаних із захворюваннями верхніх респіраторних шляхів, припадає на риніт. Це захворювання характеризується наявністю запального процесу, який локалізується в слизовій оболонці носа. Риніт може перебігати як самостійна патологія, однак частіше він є одним із симптомів основної хвороби (грипу, аденовірусної інфекції та ін.).

Синусит — це захворювання, за якого виникає запалення однієї або декількох навколоносових (придаткових) пазух. Пазухи — це порожнини в кістках лицьового черепа, у нормі заповнені повітрям. У дітей молодшого віку навколоносові пазухи погано розвинені, до шести років їхній ріст вкрай повільний, проте потім він стає інтенсивнішим, тому до 12–14 років пазухи вже остаточно сформовані. За синуситу виникає запальний процес, який локалізований у слизовій оболонці навколоносових пазух. Ця патологія часто є у дітей ускладненням риніту, з огляду на особливості анатомічної будови носа та носових ходів. Нерідко в дитячому віці відзначається поєднання запалень носа та придаткових пазух, у таких випадках мова йде про риносинусит.

Причини виникнення запальних захворювань носа та придаткових пазух

Причини виникнення даного захворювання у дітей досить різноманітні, до основних із них належать:

• Бактеріальна (стрептококи, стафілококи та ін.) або вірусна (парагрип, ентеровірус, аденовірус, грип, вірус кору та ін.) інфекція, на тлі якої розвиваються риніт та синусит.
• Алергічні захворювання.
• Наявність стороннього тіла в носовому ході.
• Аномалії розвитку внутрішньоносових структур (наприклад, викривлення носової перетинки).
• Каріозні зуби (можуть стати причиною розвитку гаймориту — одного з видів синуситу) та інші хронічні вогнища інфекції.
• Аденоїдні вегетації.
• Травми носа та кісток лицьового черепа.
• Тривале безконтрольне застосування судинозвужувальних носових крапель.

Окрім перелічених причин, існує ряд чинників, що безпосередньо не викликають риніт або синусит, однак створюють умови для розвитку запалення:

• Переохолодження.
• Сухе повітря в кімнаті, що призводить до сухості слизової оболонки та неспроможності її захисних механізмів.
• Порушення імунітету (вроджені чи набуті імунодефіцити, стан після тривалої тяжкої хвороби та ін.).
• Гіповітаміноз.
• Часті пірнання.

Основний механізм розвитку даного захворювання полягає в порушенні сполучення навколоносової пазухи та порожнини носа, внаслідок чого зростає тиск всередині пазухи, виникає застій слизу та приєднання бактеріальної інфекції. За риніту ж, внаслідок порушення захисної функції слизової оболонки носа, відбувається фіксація вірусу на епітелії. Надалі на тлі вірусної інфекції можливе приєднання вторинної бактеріальної інфекції. Іноді риніт буває відпочатку викликаний бактеріальною флорою.

Види запальних захворювань носа та придаткових пазух

З огляду на те, що мова йде про дві, хоч і суміжні, та все ж самостійні патології, класифікацію кожної з них варто розглянути окремо.

Види риніту

Залежно від перебігу виділяють гострий та хронічний риніт.

З огляду на причину розвитку захворювання, заведено розрізняти:

• інфекційний (бактеріальний, вірусний);
• алергічний (сезонний або цілорічний);
• травматичний риніт.

Хронічний риніт зі свого боку має власну класифікацію, де виділяють такі його форми:

• алергічний;
• вазомоторний;
• катаральний;
• гіпертрофічний;
• атрофічний (або озена — «смердючий нежить»).

Види синуситу

У класифікації захворювання виділяють гострий та хронічний варіант перебігу і обов'язково зазначають, яка з пазух залучена у запальний процес:

• запалення верхньощелепної (максилярної, гайморової) пазухи — гайморит;
• запалення гратчастої пазухи — етмоїдит;
• запалення лобової (фронтальної) пазухи — фронтит;
• запалення клиноподібної пазухи — сфеноїдит.

Виділяють односторонній або двосторонній синусит, а також запалення однієї, декількох або відразу всіх пазух.

Залежно від форми захворювання, а також від характеру змін виділяють синусит:

• ексудативний, що характеризується наявністю виділень різного характеру: серозного, гнійного, геморагічного;
• продуктивний, що характеризується розростанням слизової оболонки пазухи.

Симптоми запальних захворювань носа та придаткових пазух

Для цього захворювання характерний гострий початок. Відзначається підвищення температури тіла, млявість, розвиваються такі симптоми:

• Закладеність носа, що обумовлена ​​набряком слизової оболонки; має особливо тяжкі прояви у дітей грудного віку. У зв'язку з анатомічними особливостями носа та вузькістю носових ходів у немовлят закладеність носа призводить до погіршення загального стану, дитина відмовляється від годування, стає неспокійною, відзначається утруднене дихання. Особливістю перебігу риніту в дітей грудного віку є схильність до швидкого розвитку ускладнень.
• Відчуття сухості в носі, дряпання, печіння в порожнині носа.
• Виділення з носа, які приходять на зміну стадії сухого подразнення слизової оболонки. Виділення спочатку рясні, слизові, прозорі, потім стають більш каламутними, їхній характер змінюється на слизово-гнійний.
• Зміна тембру, гугнявість голосу.
• Почервоніння шкіри під носом.
• Зниження нюху.
• У разі розвитку синуситу з'являються характерні для цього захворювання симптоми: головний біль, відчуття тяжкості в зоні проекції ураженої пазухи, що посилюється під час натискання, нахилу голови вниз. Виділення з носа на початку захворювання серозні, потім стають гнійними.

У дітей перелічені ознаки часто поєднуються з симптомами інших захворювань верхніх дихальних шляхів (фарингіт, бронхіт та ін.). Для запобігання розвитку ускладнень і для призначення адекватного станові дитини лікування варто звернутися по консультацію до лікаря.

Діагностика запальних захворювань носа та придаткових пазух

Діагностика даного захворювання здійснюється педіатром і дитячим оториноларингологом. Під час бесіди з батьками та дитиною лікар дізнається всі необхідні анамнестичні дані, потім проводить огляд дитини, визначає основні симптоми захворювання, а також наявність супутніх патологій респіраторних шляхів. Окрім цього, важливим етапом діагностики є проведення риноскопії (огляду порожнини носа за допомогою спеціальних дзеркал), а також ендоскопічного дослідження носової порожнини, під час проведення яких лікар звертає увагу на стан слизової оболонки та характер виділень з носа.

Окрім огляду фахівцем, важливим етапом діагностики є проведення ряду лабораторних та інструментальних досліджень. Із лабораторних аналізів використовують:

• загальний аналіз крові, де можуть відзначатися зміни, характерні для запального процесу (наростання лейкоцитів, ШОЕ — швидкості осідання еритроцитів);
• біохімічний аналіз крові;
• за наявності гнійних виділень проводять їх бактеріологічний посів із визначенням збудника та його чутливості до антибіотиків.

Інструментальні методи використовують переважно для діагностики синуситів. Найчастіше застосовують рентген навколоносових пазух, за наявності показань вдаються до проведення лікувально-діагностичної пункції, КТ.

Методи лікування запальних захворювань носа та придаткових пазух

Терапія риніту та синуситу представлена ​​різним обсягом лікувальних заходів. Так, основу лікування риніту становить симптоматична терапія: рясне тепле питво, повноцінне харчування, застосування судинозвужувальних крапель, туалет носа. Також показане призначення методів фізіотерапії, за вазомоторного риніту широко застосовується магнітотерапія. За наявності алергічного риніту призначають антигістамінні препарати, місцеві глюкокортикостероїди. Патогенетичне лікування за цієї форми охоплює проведення алергенспецифічної імунотерапії (АСІТ).

У разі розвитку запалення слизової оболонки придаткових пазух у дітей основа лікування полягає в забезпеченні достатньої евакуації запального вмісту з пазухи. Для цього так само, як і за риніту, призначають антигістамінні препарати, судинозвужувальні носові краплі, глюкокортикоїди. За наявності гнійних виділень обов'язковим є призначення антибактеріальних препаратів. У разі тяжкого перебігу синуситу можливе проведення проколу пазухи (пункція) з подальшим її промиванням антисептичними розчинами. За продуктивного синуситу з розвитком поліпів вдаються до хірургічного лікування (видалення поліпів).

Наслідки запальних захворювань носа та придаткових пазух

У разі своєчасного звернення по медичну допомогу прогноз запальних захворювань носа та навколоносових пазух сприятливий. Однак ігнорування основних симптомів захворювання загрожує розвитком таких ускладнень:

• тривалий гострий процес може перейти у хронічну форму;
• подальше поширення запалення з розвитком менінгіту, отиту, остеомієліту, абсцесів кісток лицьового черепа та ін.;
• стійке зниження нюху.