Контакт-центр: +38 (044) 393-00-00 +38 (0482) 307-500
Швидка допомога (Одеса) +38 (0482) 343-062 +38 (067) 7343-062 +38 (099) 9343-062

Лямбліоз у дітей

Лямбліоз — це поширене інфекційне захворювання у дітей, яке викликають мікроорганізми групи найпростіших — лямблії (Lamblia intestinalis). Ці паразити живуть у дванадцятипалій кишці та тонкому кишечнику і провокують порушення роботи шлунково-кишкового тракту. Вперше збудники були ідентифіковані в 1681 році А. Левенгуком, але тільки через 200 років Д. Лямблем детально вивчено їх будову та роль у розвитку захворювання.

Актуальність проблеми цієї патології в педіатрії пояснюється тим фактом, що лямбліоз у дітей трапляється в 3 рази частіше, ніж у дорослих. Більше ніж у 20% дитячого населення відзначається інвазія лямбліями. Щороку в Україні реєструють близько 40 тисяч нових випадків захворювання, 65% з яких — у дітей. Перебування дитини в дитячому колективі істотно підвищує ризик зараження цим мікроорганізмом.

Причини виникнення лямбліозу

Збудником лямбліозу є паразит із групи найпростіших — Lamblia intestinalis. Цей мікроорганізм існує в двох формах: вегетативній (трофозоїт) і цистній. Вегетативна форма представлена ​​рухомим мікроорганізмом. За допомогою спеціальних виростів цитоплазми (4 пари джгутиків і присоска) лямблія прикріплюється до слизової оболонки дванадцятипалої та тонкої кишки, де росте і розмножується. У разі потрапляння в товстий кишечник паразит перетворюється на цисти (вкривається твердою оболонкою), і з калом виходить в навколишнє середовище.

Трофозоїт дуже чутливий до впливу ультрафіолетового опромінення, низької та високої температури, висушування, тому тривалість життя цієї форми поза організмом господаря становить не більше 1 години. Циста зберігає свою життєздатність у навколишньому середовищі до 4 місяців. Саме в цій формі лямблія потрапляє в організм людини і провокує розвиток захворювання. Але навіть циста може втратити свої інвазивні властивості: під впливом прямих сонячних променів, критично низької температури (від -25°С) та висококонцентрованих дезінфікуючих засобів мікроорганізм вмирає.

Основним джерелом патогенного мікроорганізму є людина (хвора або паразитоносій). Механізм інфікування — фекально-оральний. Він здійснюється декількома шляхами:

  • контактно-побутове зараження у дітей виникає в основному через іграшки, посуд та інші елементи побуту, особливо під час гри дитини в пісочниці;
  • водне зараження відбувається в разі потрапляння неочищеної води до ШКТ (під час купання у відкритій водоймі діти часто випадково заковтують воду);
  • харчове зараження настає у разі вживання недостатньо оброблених сирих ягід, фруктів та овочів.

Діти часто інфікуються через недотримання елементарних правил гігієни. Такі «шкідливі» звички, як смоктання пальців, іграшок та інших предметів — найбільш «популярні» причини лямбліозу в дітей.

Інкубаційний період після потрапляння лямблії в тонкий кишечник становить від 5 днів до 4 тижнів. Тривалість безсимптомного носійства залежить від первинного стану імунної системи дитини: в разі зниженої резистентності організму прояви хвороби наступають швидше. Після потрапляння цисти в дванадцятипалу кишку вона перетворюється у вегетативну форму і починає швидко рости та розмножуватися. У процесі пересування лямблії шлунково-кишковим трактом слизова оболонка кишечника подразнюється, наступають запальні зміни (дуоденіт, ентерит). Надмірне подразнення слизової оболонки ДПК викликає рефлекторну дисфункцію жовчовивідних шляхів і жовчного міхура, що проявляється їх дискінезією. У товстому кишечнику лямблія втрачає свої «інвазивні» властивості та перетворюється на цисти.

Від хворої людини в зовнішнє середовище виділяється величезна кількість цист лямблій: з 1 г фекалій дитини може виділитися 200–250 тис, у дорослого — до 12 млн. цист (за добу понад 18 млрд.). Цисти лямблій можуть зберігати життєздатність у вологому середовищі до 70 діб, у воді до 3 місяців.

Види лямбліозу

Потрапляння цисти лямблії до ШКТ не завжди викликає порушення роботи кишечника. Часто виникає хронічне носійство паразита, який може активізуватися у разі порушенні імунітету, стресу або впливу інших чинників.

Класифікація лямбліозу:

  • безсимптомна (латентна) форма, або носійство;
  • клінічна (маніфестна) форма.

За тривалістю захворювання лямбліоз може бути гострим і хронічним.

Симптоми лямбліозу

Це захворювання у дітей проявляється такими синдромами:

  1. Гастроінтестинальний синдром:
    • біль у животі (частіше в епігастрії та мезогастрії);
    • здуття живота;
    • закреп;
    • діарея (випорожнення смердючі, пінисті);
    • нудота;
    • блювота;
    • ознаки дискінезії жовчного міхура (біль у правому підребер'ї, відрижка з гірким присмаком та ін.);
    • прояви мальабсорбції (втрата ваги, гіпотрофія, дефіцит вітамінів і мікроелементів, анемія та ін.).
  2. Інтоксикаційний синдром:
    • підвищення температури;
    • зниження апетиту;
    • сонливість;
    • дратівливість;
    • гепатомегалія (збільшення печінки);
    • лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів).
  3. Ексикоз:
    • сухість шкіри та слизових оболонок;
    • зниження еластичності та тургору шкіри;
    • загальна слабкість.
  4. Алергічний синдром:
    • свербіж шкіри;
    • виникнення атопічного дерматиту (екзема, почервоніння та набряк шкіри).

У рідкісних випадках виникають позакишкові прояви захворювання: біль в області серця, прискорене серцебиття, інспіраторна задишка.

Діагностика лямбліозу

Поліморфні симптоми цього захворювання істотно ускладнюють діагностику захворювання і вводять батьків, і навіть деяких лікарів в оману. Для встановлення достовірного діагнозу лікарю слід дотримуватися чіткої послідовності обстеження дитини та правил проведення аналізів. Діагностична програма лямбліозу містить у собі такі заходи:

  1. Збір скарг та анамнезу. Наявність гастроінтестинального синдрому в поєднанні з алергічним компонентом (висип, свербіж) характерна для протозойної інвазії.
  2. Огляд дитини, під час якого часто виявляють об'єктивні ознаки атопії, диспепсії, інтоксикації й ексикозу.
  3. Лабораторні методи дослідження:
    • загальний аналіз крові (виявляють підвищення рівня еозинофілів і залізодефіцитну анемію);
    • аналіз калу на яйця гельмінтів (виключення ентеробіозу або іншого гельмінтозу);
    • копрограма (визначення цист або трофозоїтів лямблій);
    • імунофлюоресцентний аналіз крові проводять через 2–4 тижні після ймовірного зараження (виявлення антитіл IgM і IgG проти лямблій);
    • інші серологічні аналізи крові (визначення поверхневих антигенів лямблії);
    • мікроскопія дуоденального вмісту дозволяє ідентифікувати вегетативні форми паразита.

Інструментальні методи дослідження можуть призначатися дитині з метою диференціальної діагностики:

  • УЗД органів черевної порожнини;
  • дуоденальне зондування;
  • ФГДС.

Методи лікування лямбліозу

Лікування дітей з даним захворюванням має бути комплексним, тобто спрямованим не тільки на елімінацію збудника, але й на профілактику повторного зараження:

  1. Режим. Насамперед потрібно навчити дитину елементарних правил гігієни: мити руки з милом після вулиці, гри з тваринами або відвідування туалету, відучити смоктати пальці або брати до рота іграшки й інші елементи побуту. Батьки також повинні повністю виключити шляхи зараження лямбліозом: усі іграшки та предмети догляду за дитиною слід ретельно обробляти.
  2. Дієта. При лямбліозі з раціону дитини виключають цукор, а також цільне молоко та кисломолочні продукти. Рекомендовані волокнисті каші на воді.
  3. В етіотропному лікуванні використовують антипротозойні препарати. Особливістю лямбліозу є його частий коморбідний перебіг з ентеробіозом. У таких дітей проводиться комплексна ерадикація двох збудників.
  4. Симптоматична терапія. З метою ліквідації гастроінтестинального синдрому застосовують ентеросорбенти, ферменти, спазмолітики, антигістамінні препарати. Медикаментозне лікування спрямоване також на корекцію дискінезії жовчного міхура. Залежно від типу порушення роботи органу (гіпокінетичний або гіперкінетичний), застосовують холеретики, холекінетики, спазмолітики. Лікування алергічного компонента лямбліозу (атопічний дерматит, кропив'янка тощо) передбачає призначення антигістамінних засобів (у тяжких випадках — гормональних препаратів).
  5. Допоміжна терапія. У дітей з лямбліозом часто ідентифікують синдроми мальдигестії та мальабсорбції. Для їх усунення призначають ферменти, вітамінно-мінеральні комплекси. За дисбактеріозу важливо відновити мікрофлору кишечника за допомогою пробіотиків.
  6. Запобігання та лікування феномена Яриша-Герксгеймера — потрапляння в кров'яне русло продуктів розпаду мікроорганізмів на тлі етіотропного лікування. Для цього використовують осмотичні проносні препарати, сорбенти, ферменти.

Наслідки лямбліозу

Проведення неповної ерадикації збудника індукує розвиток хронічної форми лямбліозу. При цьому може виникнути рецидив паразитарного захворювання та загострення клінічних проявів.

Ускладнення лямбліозу:

  • синдром мальдигестії та мальабсорбції;
  • гіполактазія;
  • стеаторея;
  • порушення мікробіоти кишечника;
  • алергічні ускладнення (атопічний дерматит, бронхіальна астма, набряк Квінке, анафілактичні реакції);
  • порушення роботи жовчного міхура та сфінктера Одді.

Наслідки цього захворювання піддаються медикаментозній корекції, і в більшості випадків проходять після повної елімінації збудника.