Коклюш

Коклюш (кашлю́к) — це гостре захворювання дихальних шляхів інфекційної етіології з повітряно-крапельним механізмом розповсюдження, для якого характерні напади своєрідного затяжного кашлю з репризами (різкий і глибокий свистячий вдих). На це захворювання хворіють частіше діти від 2 до 10 років, але іноді його діагностують і у дорослих. Найбільш небезпечна хвороба для немовлят, причиною захворювання у яких часто є відсутність трансплацентарного імунітету.

Причини виникнення коклюшу

Збудником коклюшу вважається коклюшна паличка Bordetella pertussis, що перебуває у носоглотці та роті людини. Вона потрапляє у зовнішнє середовище під час чхання, покашлювання чи звичайної розмови. Джерелом інфекції завжди є хвора людина чи носій, в основному це вакциновані люди зі стертою симптоматикою та хворі на коклюш у катаральній фазі. На цій стадії контагіозність (заразність) досягає свого піку, а симптоми приймаються за «звичайну застуду».

Кожного року на коклюш хворіє близько 60 млн. людей, із яких 1% випадків має летальний результат. Найбільш ефективним сучасним методом боротьби з цією проблемою є вакцинація, яка за підрахунками ВООЗ щороку зберігає 700 тис. життів. Але вакцинація не гарантує пожиттєвого імунітету (у США в 80-х роках було зареєстровано близько 28 тис. випадків, із яких 12% хворих були вакциновані у дитинстві), як і раніше перенесений коклюш. Однак у таких випадках хвороба має більш легкий перебіг і летальність різко знижується.

Види коклюшу

Коклюш класифікують в залежності від тяжкості на легку форму, середньої тяжкості та тяжку.

1. Легка форма характеризується:

  • короткими нападами кашлю, які складно відрізнити від кашлю при інших хворобах;
  • звичайним самопочуттям;
  • частотою нападів кашлю до 15, реприз – до 5 разів на добу.

2. Коклюш середньої тяжкості проявляється:

  • частотою нападів кашлю до 25, реприз – до 10 разів на добу;
  • тривалими нападами кашлю;
  • появою в кінці нападів блювотних позивів та блювоти з відхаркуванням скловидної в’язкої мокроти;
  • помірним погіршенням самопочуття (безсоння, погіршення апетиту, дратівливість дитини).

3. Тяжка форма характеризується:

  • розвитком ускладнень;
  • появою апное (короткотривала зупинка дихання) після нападів кашлю;
  • ціанозом носогубного трикутника, блідістю шкіри; прискореним серцебиттям;
  • тривалими нападами кашлю, які найчастіше завершуються блювотою, носовими кровотечами, мимовільною дефекацією та сечовипусканням;
  • точковими крововиливами у шкіру та слизові оболонки;
  • частотою нападів кашлю більше 25 разів і реприз – більше 10 разів на добу;
  • значним погіршенням самопочуття (постійна втома від безсоння та нічних нападів кашлю, часта блювота, дитина відмовляється від їжі, дратівлива).

У новонароджених інкубаційний та катаральний періоди значно коротші у порівнянні з типовим перебігом хвороби. Більш виражений вплив збудника на нервову систему, що може викликати генералізовані судоми, енцефалопатію. Частіше розвиваються легеневі прояви (ателектаз, пневмонія). Напади кашлю у новонароджених проявляються як чхання з нападами апное.

Симптоми коклюшу

Симптоми коклюшу варіюють від етапу та тяжкості хвороби. У перебігу захворювання виділяють інкубаційний період без симптомів та три послідовних періоди з клінічними проявами: катаральний, спазматичний та період одужання.

  1. Інкубаційний період триває від 1 до 2 тижнів. Жодних ознак хвороби нема.
  2. Катаральний період триває близько тижня.Починається зі звичайного кашлю, запалення різних відділів дихальних шляхів (частіше за все це злегка почервоніле горло). Перехід у наступну стадію захворювання проходить плавно і лише під кінець першого тижня кашель набуває більш затятий характер, батьки помічають нічні напади кашлю у дитини.
  3. Спазматичний період триває 3–4 тижні. Кашель починає набувати нападоподібний характер, посеред нападів спостерігається різке припинення дихання внаслідок спазму голосової щілини. Після завершення епізодів спазму чітко чутний глибокий вдих. На цьому етапі напади кашлю виникають частіше, можуть завершуватися блювотою та супроводжуватися посинінням обличчя, особливо носогубного трикутника, носовими кровотечами. Токсин, що виділяється бактеріями, патологічно діє на нервову тканину, що може викликати судоми, судинні розлади (падіння артеріального тиску і судинні спазми). Зовнішність дитини набуває характерний вигляд: одутле обличчя, набряклі повіки, почервонілі білки очей. Вуздечка язика пошкоджується під час кашлю від зубів, ця рана запалюється і виникає невелика виразка. Ознаки коклюшу в дітей грудного віку можуть сильно відрізнятися та виглядати як часте чхання з апное.
  4. Період одужання наступає за 2–3 тижні. напади кашлю виникають рідше та легше переносяться дитиною, самопочуття покращується. У разі приєднання вторинної інфекції спазматичні напади можуть поновитися (псевдорецидив). Після завершення хвороби у дитини формується імунна відповідь до коклюшу. На жаль такий імунітет не дає стовідсоткової гарантії на все життя, однак повторні випадки хвороби переносяться значно легше. Така ж ситуація може спостерігатися у щеплених дітей та дорослих, коли коклюш проходить у стертій формі без підвищеної температури та нападів кашлю, замість цього спостерігається тривалий бронхіт з нормальним самопочуттям.
  5. Діагностика коклюшу

    У катаральній фазі коклюш може бути діагностовано за результатами бактеріологічних досліджень, але частіше за все початкові симптоми захворювання не дають приводу їх проводити. Виняток – випадки, коли дитина нещодавно контактувала з хворим на коклюш або в медичній документації нема даних про вакцинацію. При появі типових нападів кашлю з репризами встановлення діагнозу значно полегшується. Шанс успішно виділити коклюшну паличку зменшується з плином часу: при взятті матеріалу на бак. дослідження у перший тиждень захворювання ймовірність виявити Bordetella pertussis складає 95%, на 4 тиждень хвороби – 50%, а після 5 тижня збудника неможливо культивувати.

    Забір матеріалу на бактеріологічне дослідження проводять двома способами:

    • «кашльові пластинки» – чашку Петрі розташовують на відстані 10 см від обличчя та утримують так кілька секунд, поки хворий кашляє;
    • взяття матеріалу з носоглотки сухим тампоном. Іноді може знадобитися рентген або КТ легенів. Імуноферментний метод дозволяє виявляти антитіла в сироватці крові, типові для коклюшу, починаючи з 3 тижня хвороби та завершуючи 3 місяцями з моменту зараження. У загальному аналізі крові у хворих на коклюш виявляється лейкоцитоз, лімфоцитоз.

    Методи лікування коклюшу

    Коклюш лікується виключно в стаціонарі. Палата має добре вентилюватися, повітря бажано зволожувати. Новонароджених та немовлят розміщують в затемнених палатах, щоб яскраве світло не провокувало рефлекторний кашель. Загальна калорійність харчування зберігається, але збільшується частота прийому їжі. При рясній та частій блювоті внутрішньовенно вводять розчини для компенсації втрати рідини.

    Для боротьби зі збудником використовують антибіотики. Велике значення має застосування кисневої терапії у вигляді інгаляцій та відсмоктування слизу з дихальних шляхів для пом’якшення порушень газообміну, особливо у новонароджених та немовлят, для яких це життєво важливо.

    Єдиним надійним методом попередження коклюшу є вакцинація дітей. Вона проводиться після 2-х місяців (3 ін’єкції кожні 6 тижнів). Після досягнення 2–2,5 років дитині необхідно провести ревакцинацію. Якщо дитина контактувала з хворим на коклюш, її потрібно обстежити, це особливо важливо для дітей молодше 7 років, що не хворіли на коклюш та не мають від нього щеплення.

    Тяжкі форми та наслідки коклюшу

    Довгострокові наслідки після перенесеного коклюшу проявляються в основному з боку нервової та дихальної систем:

    • пневмонія – найбільш частий та небезпечний; спазм гортані;
    • ателектази – закупорка слизом дрібних бронхів утворює в кінцевих відділах дихальних шляхів закритий простір, повітря розсмоктується, частини легенів спадаються;
    • емфізема легенів – постійний кашель згубно впливає на еластичність легенів;
    • напруження в черевній порожнині під час кашлю може викликати пупкову чи пахову грижу; крововиливи у шкіру, кон’юнктиву та речовину мозку;
    • енцефалопатія та менінгізм виникають під дією токсинів, які виділяє коклюшна паличка.