Гайморит у дітей

Клініки, в яких лікують це захворювання:

Гайморит — це запалення слизової оболонки гайморових (верхньощелепних) пазух носа. Коли всі придаткові пазухи носа (синуси) залучаються до інфекційного запального процесу, тоді ця патологія має назву пансинусит. Запалення гайморової пазухи частіше зустрічається у дітей, ніж у дорослих, оскільки дитяча імунна система досить незміцніла. До того ж, у малюків частіше мають місце особливості будови колоносових синусів: малі розміри, погана аерація та дренажна функція усіх пазух внаслідок вузькості загальних носових ходів, що обумовлює скупчення слизу в задніх відділах носа, його застій та інфікування. Сьогодні це захворювання вважається однією з найбільш розповсюджених патологій ЛОР-органів.

Зазвичай основною причиною гаймориту у дітей є нежить (риніт). Тому гайморит може виникнути в будь-якої дитини, особливо в осінній та зимовий період. Щоб уникнути цього, варто вчасно проводити профілактику застудних захворювань у дитячому та підлітковому віці.

Причини виникнення

Найбільш частими причинами патології є:

  • При гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ) може бути порушений відтік слизу, набряклість, що сприяє затримці інфекції у носових ходах і виникненню запалення.
  • Алергічний риніт (нежить), що супроводжується сильним набряком, також сприяє затримці інфекційних збудників у пазухах, що може призвести до гаймориту.
  • Спровокувати появу хвороби може травма (сильні удари, переломи носових перетинок та інші ушкодження). Вона слугує своєрідним каталізатором виникнення гаймориту.
  • Неправильне функціонування кровоносних судин призводить до поганого забезпечення кров’ю дихальних шляхів, що й провокує виникнення гаймориту.
  • Запалення аденоїдів супроводжується накопиченням слизу та постійним порушенням дихання. Окрім того, аденоїди – джерело хронічної інфекції, тому вони самі по собі можуть провокувати розвиток гаймориту.
  • Вроджені аномалії будови придаткових пазух носа суттєво впливають на появу хронічного гаймориту. Так, викривлення носових перетинок ускладнює виділення слизу, сприяє його накопиченню, інфікуванню, що призводить до запального процесу.

Види гаймориту

За характером перебігу гайморит буває:

  • Гострий. Для нього характерна виражена симптоматика, болісні відчуття, ознаки інтоксикації (головний біль, температура).
  • Хронічний. Симптоматика у цьому разі розмита. Характер перебігу захворювання хвилеподібний – стадії ремісії (затихання) чергуються зі стадіями загострення. Хронічна форма менш сприятлива, оскільки супроводжується незворотними змінами слизової оболонки пазух.

За розповсюдженістю процесу:

  • Односторонній. Уражена одна верхньощелепна пазуха (лівосторонній/правосторонній).
  • Двосторонній. У дитини уражаються обидві пазухи одночасно.

Симптоми

Основні ознаки гаймориту:

  • затруднене носове дихання;
  • гугнявість голосу;
  • гнійні або слизові виділення з носа;
  • закладеність носа;
  • підвищена температура та почервоніння шкіри в області верхньощелепної пазухи (при гострій формі).
  • біль (в області гайморової пазухи, головний, зубний, в проекції чола, вилиць, у скроневій області).

Якщо ці симптоми наявні у вашої дитини, варто якомога раніше звернутися за медичною допомогою. Не рекомендується займатися самолікуванням без попередньої консультації у дитячого лікаря (педіатра) та ЛОР-фахівця.

Діагностика

Лікар може запідозрити наявність гаймориту на підставі скарг та клінічного огляду дитини. Для підтвердження діагнозу проводиться додаткова діагностика:

  • лабораторні аналізи;
  • огляд носових проходів (риноскопія);
  • рентген або КТ;
  • дослідження виділень з носа (назоцитограма).

Методи лікування

Для ефективного лікування гаймориту використовуються комплексні методи:

1. Медикаментозні:

  • якщо доведена бактеріальна природа запалення (загальний аналіз крові, назоцитограма, прокальцитонін), то показані антибіотики;
  • судинозвужувальні та протинабрякові препарати у формі капель, спреїв;
  • при гострій формі захворювання застосовуються протизапальні, жарознижувальні, знеболювальні препарати.

2. Можливе застосування фізіотерапевтичних процедур: УФО носової порожнини, УВЧ придаткових пазух. Призначаються ці процедури після завершення гострих запальних процесів або при лікуванні хронічної форми гаймориту.

3. Промивання («зозуля») застосовуються для видалення слизу, що накопичився в носі та гайморових пазухах, для зменшення набряку та введення лікарських засобів безпосередньо в осередок інфекції. Метод досить популярний серед вітчизняних ЛОР-лікарів, однак з низькою доказовою базою у світовій практиці.

4. Хірургія: безпосередній прокол гайморової пазухи – гній виводиться з верхньощелепної порожнини і туди вводяться лікарські протизапальні препарати. Але враховуючи, що такий метод лікування є психологічно складним та вимагає додаткового знеболення, ця операція при лікуванні гаймориту в дітей використовується як крайня міра.

Наслідки

Ускладнення:

  1. Розповсюдження інфекції:
    • фарингіт;
    • бронхіт, пневмонія;
    • розповсюдження запалення на інші синуси;
    • запалення середнього вуха (отит);
    • запалення мозкових оболонок і нейронів головного мозку (менінгіт, енцефаліт).
  2. Аутоімунні ускладнення:
    • ураження серця;
    • ураження суглобів;
    • захворювання нирок (нефрити).

Щоб уникнути ускладнень гаймориту, потрібно не ігнорувати симптоми захворювання та при перших проявах хвороби звертатися по допомогу до ЛОР-лікаря.

У клініці Into-Sana працюють лікарі-професіонали, які завжди будуть раді допомогти Вам і Вашій родині бути здоровими та щасливими. Записуйтесь до нас на консультацію, і Ваша дитина гарантовано отримає кваліфіковану допомогу дитячого ЛОР-лікаря.