Піодермія

Піодермії – це група шкірних захворювань, в основі яких лежить гнійне запалення шкіри та її придатків. Для сучасної дерматології це дуже актуальна проблема, оскільки приблизно третину всіх захворювань шкіри становлять різновиди піодермії.

Піодермія може виникнути як самостійне захворювання або бути ускладненням іншої хвороби (наприклад, пітниці, корости, екземи).

У групі ризику перебувають немовлята і люди зі зниженим імунітетом. Для них піодермія є особливо небезпечним захворюванням.

Причини виникнення піодермії

Основними збудниками піодермії є стафілококи і стрептококи. Але захворювання можуть викликати й інші мікроорганізми, такі як протей, стрептокок, синьогнійна паличка та ін. При цьому всі ці бактерії все одно виступають в асоціації зі стафілококовою та стрептококовою інфекцією.

До чинників, що сприяють розвитку піодермії, належать:

• порушення цілісності шкірних покривів (мікротравми, мацерація шкіри);
• надмірне забруднення шкіри;
• підвищене потовиділення;
• використання гігієнічних засобів, які зміщують рН шкіри в лужну сторону;
• ендокринологічні захворювання (наприклад, цукровий діабет);
• авітаміноз або гіповітаміноз;
• імунодефіцитні стани;
• виснаження організму;
• хвороби ШКТ (шлунково-кишкового тракту);
• ожиріння;
• наявність нелікованих вогнищ стафілококової інфекції в організмі.

Види піодермії

Залежно від збудника піодермію класифікують таким чином:

• Стрептодермії (викликає стрептококова інфекція). Залежно від глибини ураження вони бувають:
  • остіофолікуліт;
  • сикоз;
  • везикулопустульоз;
  • епідемічна пухирчатка.
  • фурункула;
  • карбункула;
  • гідраденіту.
• Поверхневі, які найчастіше виявляються у вигляді таких патологічних станів:
• Глибокі – проявляються у вигляді:
• Стафілодермії (викликає стафілококова інфекція). Залежно від глибини ураження вони можуть бути:
• Поверхневі, які переважно проявляються у вигляді вульгарного імпетиго.
• Глибокі – перебігають за типом вульгарної ектими.
• Змішані – можуть виникати під впливом стрептококової, стафілококової та іншої гноєрідної інфекції. До них належать атипові піодермії, наприклад, шанкриформна або хронічна виразково-вегетуюча.

Залежно від характеру перебігу хвороби піодермія може бути:

• гострою;
• хронічною, яка зі свого боку має періоди загострення та ремісії.

Піодермія також може бути:

• первинна – виникає на непошкодженій шкірі та є самостійною хворобою;
• вторинна – виникає на тлі іншого шкірного захворювання.

Симптоми піодермії

Клінічна картина піодермії може бути досить різноманітною, оскільки її симптоми багато в чому залежать від виду збудника, локалізації та глибини ураження. Основними ознаками хвороби є:

• гнійні висипання на шкірі;
• запалення шкірних покривів;
• сухість та лущення шкіри;
• на місці висипань можуть утворюватися скоринки, виразки, ерозії та пігментні плями.

Розглянемо окремо симптоми за різних різновидів піодермії:

• Остіофолікуліт. Характеризується появою жовтувато-білих пухирців розміром зі шпилькову головку, які заповнені гноєм. Пухирець пронизує волосина, оскільки він утворюється в результаті запалення устя волосяного фолікула. Здебільшого, елементи висипки розташовані на обличчі, в ділянці бороди, вусів, на грудях і в інших місцях, де є волосяний покрив.
• Сикоз вульгарний. Виникає запалення фолікулів у зоні росту щетинистих волосків (борода, вуса, брови, лобок, пахвові западини). Це захворювання має хронічний перебіг і схильне до рецидивів. Характеризується появою на шкірі пухирців, заповнених гноєм, ерозій і серозно-гнійних кірочок.
• Везикулопустульоз. Виникає через гнійне запалення усть мерокринових потових залоз. До цього захворювання схильні новонароджені діти. На місці пітниці з'являються пухирці з молочно-білим вмістом. Висипання локалізуються на тулубі, у складках шкіри та на волосистій частині голови.
• Епідемічна пухирчатка новонароджених. Гнійне ураження шкіри, яке проявляється на першому тижня життя малюка. Характеризується появою на незміненій шкірі пухирців розміром від горошини до лісового горіха з мутним вмістом. На місці бульбашок, які розкрилися, виникають ерозії. Висипання локалізуються в ділянці пупка, на нижній частині живота, в ділянці природних складок. Захворювання перебігає з підвищеною температурою тіла і є досить небезпечним для немовляти.
• Фурункул. Виникає внаслідок гнійно-некротичного запалення волосяного фолікула та навколишньої підшкірно-жирової клітковини. Характеризується утворенням болісного вузла з гнійним стрижнем і зоною запалення. На місці стрижня, що відділився, формується виразка.
• Карбункул. Це свого роду конгломерат фурункулів, які об'єднані загальним інфільтратом.
• Гідраденіт. Характеризується гнійним запаленням апокринових потових залоз. Для цього захворювання характерний хронічний рецидивний перебіг. Гідраденіт може утворюватися навколо соска, у пахвовій ділянці, біля пупка, на зовнішніх статевих органах і в зоні біля заднього проходу. У товщі шкіри виникає невеликий вузол розміром з горошину, який поступово збільшується. Шкіра над вузлом набуває синюшно-багряного кольору.
• Імпетиго. Характеризується утворенням пухирів із серозним або серозно-гнійним вмістом. На місці розкриття бульбашок утворюються ерозії. Переважно захворювання локалізується на шкірі обличчя, особливо навколо носа і рота.
• Ектима. Глибоке ураження шкіри з виникненням невеликих виразок на обмеженій ділянці тіла. Розвиток захворювання починається з появи міхура з гнійним вмістом. Через кілька днів на його місці утворюється кірочка, під якою розташовується виразка. Через кілька тижнів виразка рубцюється. Процес локалізується найчастіше на шкірі нижніх кінцівок.

Діагностика піодермії

Діагностика піодермії проводиться під час огляду дерматолога на підставі клінічних проявів хвороби. Для підтвердження діагнозу лікар може призначити додаткові аналізи, такі як:

• бактеріологічне дослідження;
• гістологічне дослідження;
• біохімічний аналіз крові;
• імунологічне дослідження;
• клінічний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі.

Методи лікування піодермії

Піодермія – це небезпечне захворювання, яке не можна лікувати самостійно. Тільки кваліфікований фахівець може підібрати найбільш ефективну терапію.

Лікування підбирається залежно від ступеня тяжкості захворювання, глибини ураження, локалізації гнійного ураження, виду бактерії-збудника, індивідуальних особливостей організму, рівня активності імунної системи та тривалості хвороби.

Із медикаментів використовують антисептичні та антибактеріальні препарати. В разі неефективності медикаментозної терапії або за поширеного патологічного процесу необхідне хірургічне лікування.

Наслідки піодермії

У разі виявлення вищеописаних симптомів необхідно відразу ж звернутися по консультацію до дерматолога. Запущена піодермія загрожує вкрай важкими наслідками, такими як рубцеві зміни шкіри та сепсис.