Інфекційний мононуклеоз у дітей (хвороба Філатова, доброякісний лімфобластоз, моноцитарна ангіна, гостра ЕБВ-інфекція) — гостре інфекційне захворювання, викликане вірусом Епштейна–Барр. Хвороба характеризується змінами в загальному аналізі крові, ураженням лімфатичних вузлів, печінки, ангіною та лихоманкою.
Зміст:
Причини виникнення інфекційного мононуклеозу
Причиною виникнення захворювання є вірус Епштейна–Барр із сімейства герпесвірусів. Він є лімфотропним, тобто вражає лімфатичну тканину, особливо характерний вплив на тканини носоглотки, що й визначає характерні ознаки захворювання.
Інфікованість дитячого населення до 5 років вірусом Епштейна–Барр у розвинених країнах сягає 50%, але інфекція може перебігати безсимптомно або у стертих формах.
Зараження відбувається повітряно-крапельним (під час чхання, кашлю) або контактним (під час поцілунків, через іграшки, предмети домашнього вжитку) шляхом. Також можлива передача вірусу від матері до плоду під час вагітності або пологів, що може призвести до появи внутрішньоутробних аномалій. Можливе зараження внаслідок переливання крові. Передача вірусу через воду та їжу малоймовірна, але не виключена. Інкубаційний період складає від 5 днів до півтора місяців.
Види інфекційного мононуклеозу
З урахуванням ступеня тяжкості та вираженості симптомів виділяють легкий, середньотяжкий і тяжкий перебіг захворювання. Можливий перехід інфекційного мононуклеозу в хронічну Епштейна–Барр-вірусну інфекцію. Існують типові та атипові форми захворювання. Типовим формам властиве ураження лімфоїдної тканини у вигляді ангіни, збільшення печінки, селезінки, лімфатичних вузлів. Атипові форми характеризуються або відсутністю будь-якого симптому, властивого цьому захворюванню, або переважанням і значною виразністю симптому, або появою нових неспецифічних ознак (наприклад, жовтяниця за вираженого ураження печінки та селезінки).
Симптоми інфекційного мононуклеозу
Серед основних симптомів цього захворювання можна виділити такі:
- підвищення температури тіла з першого дня захворювання;
- прояви інтоксикаційного синдрому (слабкість, ломота в тілі, біль у суглобах і м'язах, озноб, головний біль, підвищена стомлюваність, сонливість);
- біль у горлі;
- генералізована лімфаденопатія (збільшення всіх груп лімфатичних вузлів);
- ураження печінки;
- висип на шкірі.
Діагностика інфекційного мононуклеозу
З метою діагностики захворювання використовують лабораторні та інструментальні методи. Лабораторна діагностика дозволяє визначити наявність антитіл IgM, IgG до VCA та IgG до EA, а також наявність вірусу в крові, слині або лімфатичній тканині методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).
Для змін у загальному аналізі крові характерна поява специфічних клітин — атипових мононуклеарів (віроцитів), підвищення рівня лейкоцитів і швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). За допомогою ультразвукової діагностики можна визначити збільшення печінки, селезінки та лімфатичних вузлів.
Необхідно проводити диференційну діагностику інфекційного мононуклеозу з цитомегаловірусом, ураженням тканин вірусом герпесу 6 типу, аденовірусом, лімфопроліферативними захворюваннями, вірусними гепатитами в разі появи жовтяниці.
Методи лікування інфекційного мононуклеозу
Лікування даного захворювання охоплює режимні заходи та застосування лікарських засобів. Під режимними заходами мається на увазі обмеження фізичних навантажень, щадна дієта (обмеження смажених, гострих, екстрактивних страв — відварів, міцних бульйонів та ін.).
Медикаментозне лікування призначається лікарем після зіставлення клінічних даних, результатів лабораторних та інструментальних досліджень і охоплює жарознижувальні препарати, антигістамінні засоби за вираженого свербіння елементів висипу. У разі приєднання бактеріальної інфекції доцільним є призначення антибактеріальних препаратів груп макролідів, цефалоспоринів.
За тяжких форм захворювання показана госпіталізація з подальшим введенням кортикостероїдів. Наявність ускладнень також потребує лікування в умовах стаціонару з проведенням відповідної патогенетичної терапії. Показання для госпіталізації визначає лікар.
Наслідки інфекційного мононуклеозу
Ускладнення цього захворювання можуть бути викликані впливом вірусу, а також приєднанням бактеріальної інфекції. Під впливом вірусу можливе ураження нервової системи (розвиток серозного менінгіту, енцефаліту, невриту черепних нервів, синдрому Гієна–Барре, поліневриту, поперечного мієліту), печінки (гепатит), серця (міокардит, перикардит), у деяких випадках — розрив селезінки в разі значного її збільшення. Збільшення внутрішньогрудних лімфатичних вузлів може спровокувати обструкцію дихальних шляхів.
Поряд з ураженням систем органів, для інфекційного мононуклеозу характерні гематологічні ускладнення — аутоімунна гемолітична анемія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура. Приєднання бактеріальної флори може проявлятися у вигляді пневмонії.
Серед віддалених наслідків Епштейна–Барр-вірусної інфекції доцільно виділити ризик розвитку раку носоглотки, гортані, нирок, нервової системи, кровотворних органів. З урахуванням цієї інформації, необхідно насторожено ставитися до інфекційного мононуклеозу як до прояву Епштейна–Барр-вірусної інфекції та своєчасно звертатися по медичну допомогу до кваліфікованого фахівця. Це допоможе значно зменшити ризик розвитку ускладнень, віддалених наслідків інфекції та зберегти здоров'я дитини.