Холецистит – це неспецифічне запальне захворювання жовчного міхура, основною характерною рисою якого є специфічний біль у правому підребер'ї (жовчна колька). Запалення жовчного міхура може мати як гострий, так і хронічний перебіг, а також поєднуватися з іншими захворюваннями печінки й органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ).
Поширеність цієї патології надзвичайно висока, на частку холециститу припадає близько 10% від усіх захворювань органів черевної порожнини, а серед гострих хірургічних захворювань цієї локалізації холецистит посідає друге місце, поступаючись лише апендициту. Ця хвороба може виявлятися як у дітей, так і в дорослих, проте у різних вікових категоріях є свої особливості перебігу захворювання. Так, серед дітей більшу частину становить безкам’яний варіант холециститу, в той час як серед дорослих переважає калькульозна форма. Найчастіше на цю патологію страждають жінки, переважно середнього віку (після 40–50 років).
Зміст:
Причини виникнення холециститу
У механізмі розвитку запалення жовчного міхура виділяють два основних моменти:
- Порушення відтоку жовчі з жовчного міхура, що призводить до затримки жовчі (холестаз), її згущення і в подальшому – до формування жовчних каменів. Окрім того, утруднення відтоку жовчі призводить до зростання тиску всередині жовчного міхура і, як наслідок, порушення бар'єрної функції його стінок, що істотно збільшує ризик проникнення мікроорганізмів і розвитку бактеріальної інфекції.
- Інфікування жовчі або самого жовчного міхура. Найчастіше причиною холециститу є бактеріальна інфекція (стрептококова, стафілококова), однак може траплятися й вірусна (аденовірус, ентеровірус). Інфекція може проникати в жовчний міхур гематогенним (через кров із первинного вогнища інфекції), лімфогенним (через лімфу) шляхом або з просвіту кишечника, через загальний жовчний протік.
Реалізація описаних механізмів здійснюється під впливом чималої кількості факторів, основні з яких:
- Вік і стать. Як уже зазначалося, холецистит частіше виявляється у людей старше 40 років. Співвідношення жінок і чоловіків із запаленням жовчного міхура складає 5:1.
- Спадковість.
- Наявність дискінезії жовчовивідних шляхів, а також аномалій форми жовчного міхура.
- Жовчнокам'яна хвороба, яку виділяють як одну з найбільш частих причин розвитку холециститу серед дорослого населення (понад 80% випадків).
- Ендокринологічні захворювання (цукровий діабет, ожиріння та ін.), гормональний дисбаланс у період вагітності або клімаксу.
- Гострі та хронічні захворювання ШКТ: панкреатит, запальні захворювання тонкого кишечника (ентерит), целіакія та ін.
- Захворювання печінки: вірусні гепатити, кісти, пухлини, цироз.
- Пухлинні захворювання підшлункової залози, тонкого кишечника.
- Глистяні інвазії (лямбліоз, аскаридоз).
- Малорухливий спосіб життя.
- Порушення режиму прийому їжі – тривале голодування, на зміну якому приходить переїдання.
- Неправильне харчування – переважання в раціоні жирної та смаженої їжі.
- Шкідливі звички (алкоголь, паління).
Види холециститу
Класифікація холециститу досить різноманітна. За характером перебігу виділяють гостру форму, для якої характерна яскрава клінічна картина, і хронічну, яка характеризується тривалим малосимптомним перебігом із періодами загострення та ремісії.
Залежно від наявності каменів (конкрементів) у жовчному міхурі холецистит може бути:
- Калькульозний (кам'яний), за якого наявні жовчні камені, що закупорюють жовчний протік.
- Некалькульозний (безкам'яний), коли конкременти відсутні, а холестаз виникає внаслідок глистяної інвазії (наприклад, лямбліозний холецистит), пухлинного ураження та ін.
З огляду на характер ураження стінки жовчного міхура, заведено виділяти такі форми холециститу:
- Катаральний – характеризується поверхневими запальними змінами стінки міхура. Перебіг цієї форми найбільш сприятливий.
- Флегмонозний, за якого виникає гнійне ураження всіх шарів стінки жовчного міхура.
- Гангренозний, який характеризується розвитком некрозу стінки міхура. Також цей варіант запалення жовчного міхура називають деструктивним, оскільки виникає руйнування стінки органу. Ця форма найбільш важка, оскільки нерідко призводить до розвитку ускладнень
Симптоми холециститу
За хронічного холециститу перебіг захворювання хвилеподібний. У період ремісії симптоми маловиражені або зовсім відсутні. Хворого може турбувати важкість, періодичний біль у правому підребер'ї, слабкість, швидка стомлюваність. Загострення хронічного холециститу пов'язано, зазвичай, із похибками в дієті, психоемоційним перенапруженням, важким фізичним навантаженням. За гострого холециститу початок захворювання раптовий, відзначається різке погіршення загального стану.
Основними ознаками холециститу є:
- Больовий синдром, який носить назву жовчна (печінкова) колька і локалізується в правому підребер'ї. Є найбільш типовим проявом холециститу. Біль за гострої та хронічної форми запалення жовчного міхура дещо різниться:
- за гострого холециститу біль різкий, нападоподібний, може іррадіювати (віддавати) в праві відділи тулуба (поперек, лопатку та ін.), іноді в ділянку серця, ліве підребер'я, людина неспокійна, не знаходить собі місця;
- хронічна форма характеризується виникненням ниючого, тупого болю, а також періодичного колючого нападоподібного болю в правому підребер'ї, що може турбувати від декількох хвилин до декількох годин і вказує на загострення холециститу.
- Підвищення температури тіла.
- Диспепсичні явища: нудота, блювання, часто з домішкою жовчі, здуття живота, порушення випорожнень (частіше запор, проте можливий і пронос), зниження апетиту.
- Ознаки холестазу, які найбільш виражені за калькульозного холециститу: гіркота в роті, жовтушність шкірних покривів і склер, свербіж шкіри, знебарвлення калу, потемніння сечі.
- Прояви інтоксикації: слабкість, млявість, головний біль.
Варто зазначити, що вираженість симптомів може варіювати залежно від форми та виду холециститу, більшість симптомів носить неспецифічний характер і може визначатися і за інших захворювань органів шлунково-кишкового тракту, тому самостійно встановити вірний діагноз неможливо. У разі виявлення у себе перелічених ознак слід якомога швидше звернутися по медичну допомогу.
Діагностика холециститу
Діагностика холециститу, як і будь-якої іншої патології, починається з огляду пацієнта лікарем, у ході якого лікар визначає ряд симптомів, що можуть вказувати на наявність запалення жовчного міхура – так звані міхурові симптоми. Крім ретельного фізикального обстеження, велика увага приділяється вивченню анамнестичних даних. Після огляду лікар направляє пацієнта на ряд додаткових діагностичних досліджень, які допоможуть остаточно підтвердити або спростувати ймовірний діагноз.
Серед лабораторних методів обов'язковим є проведення таких аналізів:
- Загальний аналіз крові – дає уявлення про наявність запального процесу в організмі.
- Біохімічний аналіз крові – дозволяє визначити в крові рівень загального білірубіну, його фракції, показники загального білка, АЛТ, АСТ, електролітів, глюкози та ін.
- Загальний аналіз сечі.
- Копрограма.
- Аналіз калу на яйця глистів.
Інструментальні методи діагностики холециститу охоплюють:
- УЗД органів черевної порожнини, за допомогою якого визначають розмір, форму, стан стінок жовчного міхура, а також його вміст, наявність конкрементів.
- Комп'ютерну томографію (КТ) та магнітно-резонансну томографію (МРТ) печінки та жовчного міхура.
- Холецистохолангіографію – рентгеноконтрастне дослідження, яке дозволяє отримати уявлення про роботу жовчовидільної системи в динаміці.
- Фракційне дуоденальне зондування, за якого роблять забір трьох порцій жовчі, після чого піддають матеріал мікроскопічному та бактеріологічному дослідженню.
- Електрокардіографію (ЕКГ).
Лікування холециститу
Вибір тактики лікування холециститу визначається багатьма факторами, такими як форма, важкість перебігу хвороби, характер запальних змін у жовчному міхурі, наявність або відсутність конкрементів. Тому підібрати лікування, яке найбільш прийнятне в кожному конкретному випадку, з урахуванням усіх індивідуальних особливостей перебігу захворювання може тільки лікар.
Лікування хронічного безкам'яного холециститу базується на призначенні спеціальної дієти, постільного режиму та медикаментозних препаратів. Пацієнтам призначають дезінтоксикаційну терапію, спазмолітики, протизапальні, антибактеріальні препарати, анальгетики, а також лікарські засоби, які впливають на склад жовчі та жовчовиділення.
Терапія гострого калькульозного холециститу проходить у хірургічному стаціонарі. За наявності показань (деструктивні форми захворювання, розвиток ускладнень та ін.) потрібне оперативне втручання в ургентному порядку, яке полягає у видаленні жовчного міхура (холецистектомія). Ця операція може відбуватися як відкритим доступом, так і за допомогою лапароскопічного обладнання. Лапароскопічні (малоінвазивні) операції більш поширені, оскільки вони мають ряд переваг (короткі відновлювальні терміни, менший ризик розвитку ускладнень, косметичний ефект, менш виражений больовий синдром після операції та ін.) Окрім холецистектомії, за наявності показань може бути проведена декомпресія жовчного міхура та виведення інфікованої жовчі – холецистостомія. Після хірургічного втручання також призначають медикаментозну терапію і спеціальну дієту.
Наслідки холециститу
У разі своєчасної терапії та дотримання всіх рекомендацій лікаря некалькульозний хронічний холецистит має сприятливий перебіг. Ігнорування дієти призводить до розвитку загострення хвороби.
За тяжкого перебігу калькульозного холециститу можливі такі ускладнення:
- перфорація жовчного міхура з розвитком перитоніту (гнійного запалення очеревини);
- ураження жовчних проток із розвитком гострого холангіту;
- панкреатит;
- сепсис;
- кишкова непрохідність.