Езофагіт – це запальне захворювання слизової оболонки стравоходу, яке нерідко розвивається на тлі іншої хвороби, але може бути й самостійною патологією.
Езофагіт може виникнути в будь-якому віці, але частіше хворіють дорослі люди. Він нерідко розвивається під час вагітності, коли вміст шлунка частково закидається назад у стравохід і травмує його. Це відбувається через зміну положення шлунка у період виношування малюка.
Зміст:
Причини виникнення езофагіту
Існують такі причини виникнення цього захворювання:
- вплив на стравохід хімічних, термічних і механічних чинників;
- інфекційні захворювання (дифтерія, скарлатина);
- грибкове ураження слизової стравоходу;
- алергічна реакція (часто є причиною езофагіту в дітей);
- професійна шкідливість (наприклад, пари концентрованих кислот, важких металів);
- шкідливі звички (зловживання алкоголем, паління);
- порушення кровообігу шлунка;
- ГЕРХ (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба);
- захворювання травної системи, такі як гастрит, виразкова хвороба, холецистит, панкреатит та ін.;
- зайва вага;
- вагітність;
- порушення режиму харчування, вживання в їжу дуже гарячих, кислих, гострих страв, зловживання шоколадом, кавою, цитрусовими;
- психоемоційні порушення.
Види езофагіту
За перебігом езофагіт може бути:
- Гострий, який зі свого боку поділяється на такі форми:
- катаральний – проявляється гіперемією (почервонінням) і набряком слизової оболонки стравоходу; найпоширеніша форма;
- фібринозний – спостерігається при інфекційних захворюваннях, таких як дифтерія, скарлатина;
- геморагічний – за цієї форми езофагіту виникає крововилив у стінку стравоходу;
- флегмонозний – досить важка форма езофагіту, утворюється в результаті вираженого інфекційного процесу; запалення може поширитися не тільки уздовж стравоходу, але і в бік середостіння;
- виразковий, або ерозивний – розвивається за гострих інфекційних захворювань і в результаті впливу подразнюючих речовин на стінку стравоходу;
- перетинчастий – за цієї форми відбувається відторгнення слизової оболонки стравоходу, і на місці дефекту формується рубець; виникає у разі опіку стравоходу хімічною речовиною.
- Хронічний, який може бути з атрофією та без атрофії слизової оболонки.
За локалізацією запального процесу розрізняють такі види езофагіту:
- дистальний (запалення нижньої частини стравоходу);
- проксимальний (запалення верхньої частини);
- тотальний (у запальний процес втягується весь стравохід).
Залежно від причини виникнення можна виділити такі види езофагіту:
- Кандидозний (грибковий) – ураження стінки стравоходу грибковою інфекцією. Частими причинами виникнення є приймання антибіотиків, зниження реактивності імунної системи.
- Пептичний (рефлюкс-езофагіт) – виникає внаслідок зворотного закидання вмісту шлунка у стравохід. Найчастіше причинами виникнення такого розладу є надлишкова маса тіла, вагітність, носіння тісного одягу, неправильне та нерегулярне харчування.
- Променевий – виникає як небажаний наслідок променевої терапії за онкологічних хвороб.
- Аліментарний – утворюється через часте і надмірне вживання гарячої, гострої їжі та міцних спиртних напоїв.
- Професійний – є наслідком професійної шкідливості.
Симптоми езофагіту
Характер клінічних симптомів езофагіту безпосередньо залежить від вираженості запального процесу. Якщо запалення слабо виражене, патологічні симптоми можуть бути відсутніми або незначними. Для цього захворювання характерні такі ознаки:
- Одинофагія. Під час проходження їжі по стравоходу виникає відчуття дискомфорту та болю.
- Езофагодинія – больові відчуття, які локалізуються за грудиною вздовж стравоходу. Такий біль не має прямого зв'язку з вживанням їжі, але часто виникає незабаром після їди. Також він може виникнути під час зміни положення тіла (наприклад, під час нахилу). За інтенсивністю біль може нагадувати серцевий напад. Больові відчуття можуть носити пекучий, ниючий і нападоподібний характер.
- Печія – відчуття печіння і дискомфорту за грудиною, що пов'язане з подразненням стравоходу кислим шлунковим соком і жовчними кислотами. Печія часто виникає після їжі, особливо після вживання жирних і гострих страв.
- Відчуття «кома в горлі».
- Регургітація, або стравохідне блювання – вміст стравоходу замість того щоб потрапити у шлунок, повертається в ротову порожнину. Цей патологічний стан частково схожий на звичайне блювання, але йому не передує відчуття нудоти.
- Відрижка кислим.
- Нудота, блювання (за езофагіту трапляються рідко).
Також при запаленні стравоходу можуть виникнути скарги, що не пов'язані з травною системою:
- загальна слабкість, адинамія, нездужання;
- підвищення температури тіла;
- пітливість;
- надмірне слиновиділення, особливо в нічний час;
- кашель, що не пов'язаний з респіраторним захворюванням.
Діагностика езофагіту
Лікар проводить огляд пацієнта і збирає ретельний анамнез захворювання, але для того, щоб поставити діагноз, визначити ступінь ураження і виявити супутню патологію, необхідне проведення додаткових досліджень. Можливе призначення таких інструментальних і лабораторних методів діагностики:
- ЕГДС (езофагогастродуоденоскопія) з біопсією;
- рентгенографія стравоходу з контрастною речовиною;
- езофагоманометрія;
- УЗД органів черевної порожнини;
- загальноклінічні аналізи крові, сечі;
- бактеріологічне дослідження;
- біохімічний аналіз крові.
Методи лікування езофагіту
Після встановлення діагнозу лікар підбирає найбільш ефективний метод терапії. Езофагіт завжди починають лікувати консервативно. Можуть бути призначені прокінетики, антациди, інгібітори протонної помпи, антисекреторні препарати.
У разі неефективності консервативної терапії, важкого перебігу захворювання і частих ускладнень застосовують хірургічне лікування.
Пацієнту з езофагітом необхідно також дотримуватися таких рекомендацій:
- суворо дотримуватися дієти;
- харчуватися дробно, невеликими порціями;
- після їжі небажано лягати протягом години;
- не вживати продукти, що подразнюють слизову стравоходу (жирні страви, алкоголь, шоколад та ін.).
Наслідки езофагіту
Езофагіт – це серйозна хвороба, яка вимагає своєчасного виявлення та лікування. За наявності симптомів, характерних для цього захворювання, необхідно звернутися до гастроентеролога. Езофагіт, який вчасно не виявили, може призвести до таких патологічних станів:
- кровотеча;
- звуження (стеноз) просвіту стравоходу;
- перфорація (прорив) стінки стравоходу;
- гнійні ускладнення (абсцес, флегмона);
- стравохід Баррета – передраковий стан;
- рак стравоходу.