«Від моїх знань і старань залежить тільки третина успіху, а решта - від самого пацієнта».

Почути від пацієнта «Дякую, ви мене вилікували!» - найкраща нагорода, вважає лікар-терапевт вищої категорії Наталія Олексіївна Носко. Прийнято вважати, що лікарем можна стати або за сімейною традицією, або за велінням серця. Наталія Олексіївна - з другої категорії. Ще в дитинстві вона гралася в медсестру і мріяла стати лікарем, незважаючи на те, що ніхто з її рідних не має відношення до цієї професії.

Кажуть, що кращими лікарями стають ті, хто з дитинства чує про медицину від батьків або родичів. Хто допомагав Вам заглибитися в усі тонкощі професії?

У мене були чудові вчителі - і в інституті, і в інтернатурі, і на роботі. В інтернатурі завідувач відділенням Владислав Йосипович Сольський і мій куратор Галина Віталіївна Гладнева навчили мене практичної кардіології - базису терапії. По закінченню інтернатури я вісім років пропрацювала в поліклініці № 2 Дніпровського району на Березняках. Це був дуже важливий період у моєму житті - становлення мене як практикуючого лікаря. Я працювала завжди на 1.5-2 ставки. У день доводилося приймати, часом, десятки пацієнтів різних вікових груп. Хочу висловити подяку моїй улюбленій досвідченії медсестрі, з якою я пропрацювала всі ці роки - Лідії Іванівні Петренчук. Вона мене навчила «премудростям» роботи на ділянці. Не можу не згадати Валентину Василівну Самбір - завідуючу відділенням та Валентину Іванівну Мелешкову - головну сестру відділення. Всі ці люди підтримували мене і ділилися досвідом. Завдяки їм, я змогла вирости професійно.

Наталія Олексіївна, чому обрали саме спеціальність терапевта?

З одного боку, це було зумовлено - я отримала розподіл на цей напрямок в інституті, а після закінчення навчання потрібно було відпрацювати за професією три роки. З іншого боку, завдяки тому, що в інституті була практика, під час якої надавалася можливість ознайомитися з роботою різних відділень лікарні, я точно зрозуміла, що ані хірургом, ні гінекологом працювати не зможу, навіть якщо у мене з'явиться така можливість.

Чому?

Робота цих фахівців вимагає досить великих фізичних зусиль, а гінеколога - ще й істотного психологічного навантаження. Я не хочу сказати, що робота терапевта легка, просто у неї інша специфіка. Ця спеціальність вимагає широкого кругозору і аналітичного складу розуму. Якось жартома один гастроентеролог мені сказав, що не розуміє, чим займаються терапевти. Мовляв, він лікує проблеми з ЖКТ, отоларингологи - вухо-горло-ніс, кардіологи - серце. А терапевти? Я відповіла, що не розумію, як можна лікувати щось одне, якщо організм - єдине ціле. Наприклад, біль в області серця цілком може пояснюватися проблемами зі шлунком. І навпаки. Терапевт - це лікар, який за незрозумілими або загальними симптомами бачить справжню проблему, суть хвороби. Така робота передбачає високу кваліфікацію та здатність до дедуктивного мислення.

Яким, на Ваш погляд, повинен бути хороший лікар?

Грамотним, як Грегорі Хаус, з розвиненим «внутрішнім чуттям», як у лікаря Савченко і вміє «на пальцях» все пояснювати пацієнтові, як лікар Комаровський.

Хто з теле-і кіногероїв медичної професії Вам найбільше до душі: лікар Хаус, лікар Биков, лікар Тирса, лікар Зайцева або лікар Комаровський? Чому?

Якщо чесно, то деякі прізвища мені незнайомі - я мало дивлюся телевізор. Хаус - прекрасний діагност, але абсолютно неприйнятно поводиться з пацієнтами, Биков - з колегами. І взагалі, телевізійні герої - це збірні образи. А ось лікар Комаровський - реальна людина, практик, він мені, як фахівець, подобається. Я навіть іноді на нього посилаюся, коли відповідаю на питання загального характеру, наприклад, - як поліпшити свій імунітет і не хворіти респіраторними вірусними інфекціями. Враховуючи, що він працював дільничним педіатром, то всі його жарти щодо «хапання» лікаря на вулиці з питаннями про ацетон в сечі, мені дуже зрозумілі і близькі.

Який головний урок Ви винесли за роки роботи терапевтом?

Від моїх знань і старань залежить тільки 20-30% успіху, а решта - від самого пацієнта. Саме цю думку я завжди намагаюся донести хворому. Витрачаю багато слів і емоцій, розповідаючи, що і як треба робити - це дає пацієнту можливість лікуватися з максимальним ефектом.

Яку думку намагаєтеся донести до пацієнтів?

Молодим - те, що чудес не буває, і що з віком «новий» комплект органів не видається. Саме тому треба уважно ставитися до себе, до свого здоров'я та звертатися до лікаря не тоді, коли вже болить, а для профілактики захворювань. Зрілим людям - про те, що мета лікування гіпертонічної хвороби - не нормальна цифра артеріального тиску, а профілактика ускладнень - інфаркту міокарда та інсульту, і саме заради цього препарати треба приймати тривалий час. Хочу відзначити, що прогрес в нашій країні все-таки є - все частіше до нас звертаються молоді люди для профілактики хвороб, навіть якщо у них жодних скарг на здоров'я немає. Я думаю, що формується нове, свідоме покоління, представники «середнього класу», які вміють заробляти і правильно вкладати гроші.

З останньою категорією пацієнтів Ви зіткнулися вже в клініці Into-Sana?

Так. Такі люди частіше йдуть в приватні клініки - вони усвідомлюють усі переваги якісної медицини, в тому числі і добровільного медичного страхування.

Як Ви перейшли з державної установи в Into-Sana?

Я не сильно хотіла змінювати роботу. Мене «змусили» подати резюме чоловік і близька подруга. Вони пройшли співбесіду, коли Into-Sana тільки збиралися відкривати. Я довго вагалася, не хотіла переходити в приватну структуру з трудовою книжкою - думала влаштуватися на півставки. Але після низки співбесід та тестів мені запропонували роботу на повну зайнятість. І я погодилася. Зараз я вдячна всім, хто чотири роки тому «підштовхнув» мене до кардинальної зміни в житті і тим, хто мені дав цей шанс - за роки роботи в компанії Into-Sana я досягла більшого, ніж могла б у якомусь іншому місці, виросла як професіонал. Я прийняла першого пацієнта в клініці на Дніпровській Набережній 25 в день її відкриття. Тепер очолюю терапевтичну спільноту медичних клінік Into-Sana.

Які завдання Ви вирішуєте щодня на роботі?

Як терапевт я повинна «широко» мислити і вміти зібрати різні скарги і симптоми. Як голова - координувати роботу всього терапевтичного направлення клінік, куди крім терапевтів входять всі лікарі нехірургіческіх спеціальностей: гастроентерологи, неврологи, кардіологи, дерматологи, пульмонологи і т.д.

Подобається те, чим Ви зараз займаєтеся?

Так, адже у мене є можливості розвивати навички не тільки лікаря, але й управлінця. Я ціную шанобливе ставлення керівництва, теплу атмосферу в колективі, комфортні умови праці, можливість професійного росту, вміння моїх колег разом не тільки працювати, але й відпочивати. Приємно, що тут не потрібно замислюватися про деякі нюанси. Всі співробітники Into-Sana, наприклад, отримують повністю офіційну зарплату та не мають доплат «в конвертах». Тому я йшла в декрет, знаючи, що буду отримувати допомогу в розмірі повної зарплати, а моє робоче місце буде збережено. Into-Sana дає своїм співробітникам більше, ніж інші компанії. Тут дуже комфортно працювати.

Як Ви проводите вільний час?

Більшу частину вільного часу присвячую родині. У мене є чоловік, син. Крім цього у мене багато родичів і друзів. Я з усіма спілкуюся, як мовиться, offline, тобто особисто при зустрічі. Останнім часом почала перечитувати інститутські підручники, щоб переосмислити деякі речі з висоти набутого досвіду.

На дозвіллі люблю почитати і художню літературу. Найбільше захоплюють книги Бориса Акуніна. З телепередач подобається «95 квартал». Люблю пісні Семена Слєпакова, фільми за участю таких артистів як Сергій Безруков, Костянтин Хабенський, Олег Меньшиков та Євген Миронов. У грудні планую піти на музично-поетичну виставу - «Хуліган. Сповідь» - за участю Сергія Безрукова.

Якою Ви бачите свою компанію через 5 років?

Процвітаючою клінікою, з філіалами в містах-мільйонниках. Впевнена, що нашу компанію чекає велике майбутнє.

Рік написання 2013

Інтерв'ю