Проміняла театральні підмостки на білий халат і не шкодую

Лікар-гінеколог вищої категорії Тетяна Гринкевич у юності мріяла бути актрисою. Тому, поки вчилася в середній школі у Вінниці, займалася в різних художніх студіях, театральному гуртку, грала на фортепіано. «Активістка, комсомолка і просто красуня» - це про неї. Однак батьки Тетяни реалістично дивилися на життя та захоплення доньки не підтримували. Коли прийшов час обирати професію, мама наполягла, щоб дочка переглянула свої погляди. А точніше, сама організувала для Тетяни невелику театральну постановку...

Тетяна Мілетіївна, як Ви прийшли в медицину?

Моя бабуся була медсестрою, мама - за освітою лікар, однак присвятила себе науці й працювала на кафедрі нормальної фізіології. Вона була переконана, що кар'єра актриси не для мене. У батьків знайшлося чимало знайомих працівників театру. Перед вступом мама влаштувала мені зустріч з акторами. Ті щиро скаржилися на життя. І коли я запитала, чи не шкодують вони про свій вибір, усі в один голос відповідали, що дуже шкодують про даремно витрачений час і сили. Це справило на мене незабутнє враження, і я вирішила готуватися до вступу до медичного інституту.

Одним із вступних іспитів був предмет біологія. Підготовка та додаткові заняття проходили впродовж року до закінчення школи, і саме тоді я зрозуміла, як цікаво вивчати організм людини, і що мені це подобається.

Свою спеціальність ви обрали випадково?

І так, і ні! Протягом навчання в університеті мені дуже подобалася хірургія, я з задоволенням ходила на нічні чергування в хірургічні відділення на старших курсах, успішно здавала іспити з хірургічних предметів і, звичайно, мріяла бути хірургом. Коли вийшла заміж, з огляду на ревнивий характер чоловіка, обрала спеціалізацію акушерства та гінекології - хірургічна спеціальність, і всі мої пацієнти - жінки.

Як ви потрапили на роботу в клініку INTO-SANA?

Знаєте, лікарі мріють про професійну реалізацію. Мене завжди цікавило все нове - нові методики лікування, нові хірургічні операції, нові ниточки, нові інструменти, які допомагають робити маніпуляції точнішими, а процес відновлення пацієнта швидшим. Я мріяла розширити свої знання та вміння. У Сумах, де я до цього жила і працювала, розвиватися далі не було можливості. Адміністративні перепони та небажання впроваджувати новітні технології мене дуже тривожили. Та й обладнання необхідного не було. Я стала відчувати, що вже не можу реалізуватися там як лікар, не можу рости, не можу використовувати все те, що вмію. І прийшло рішення: оскільки я не можу рости в Сумах, треба шукати щось інше. Я ще й подумати не встигла, як мені шукати ці нові можливості для зростання, як подзвонив знайомий лікар з Одеси, який працював в INTO-SANA, і сказав, що є хороша перспективна робота для гінеколога. Спочатку я з настороженістю поставилася до цієї пропозиції. Але мій чоловік мене підтримав і сказав, що треба подивитися, перш ніж приймати рішення. Ми разом вирушили до Одеси. Клініка на мене справила дуже хороше враження. Це саме той рівень роботи з пацієнтами, який мені близький. Хороші умови, хороше обладнання - те саме, на якому я так хотіла працювати. І ті самі можливості, про які я мріяла. Не можу сказати, що всі рішення далися легко. На сімейній раді ми вирішили, що я спробую попрацювати в іншому місті. І ось я вже рік працюю в INTO-SANA.

Як ваша сім'я сприйняла переїзд?

Кинути насиджене місце було не просто. Дочки вже дорослі, живуть самостійно. А мама й чоловік одноголосно заявили - це прекрасна можливість для кар'єри й самореалізації, яку не варто гаяти. Треба сказати, що в мене дивовижний чоловік. Він для мене найважливіша людина. Без його емоційної та психологічної підтримки мені було б непросто пережити такі зміни. У чоловіка свій бізнес. Коли я зрозуміла, що хочу залишитися в INTO-SANA, він почав перебудовувати свій бізнес так, щоб працювати в Одесі. Поки ми знімаємо квартиру, чоловік на вихідні весь час приїжджає до мене. Звичайно, це непросто, але додає романтики в наші відносини.

Що вважаєте найважливішим у людських стосунках?

Щирість, доброту, порядність. Ненавиджу брехню. Мені здається, краще промовчати, ніж збрехати. І потім - брехня колись стане реальністю. Обов'язково колись усе «спливе», навіть якщо не одразу, а за якийсь час. Впевнена, що ніколи не можна чинити проти совісті. Мені здається, совість є у всіх, просто її розмір різний.

Ви здатні на героїчні вчинки?

Складно так одразу сказати... Напевно, так. Пам'ятаю, ми якось відпочивали на пляжі. Поруч з нами була галаслива компанія. Вони веселилися, випивали. Один чоловік вирішив охолодитися й пішов поплавати. Він заплив досить далеко, ліг на живіт і так лежав довгий час. Ми з мамою в цей час були в воді. Я помітила, що чоловік перестав піднімати голову й робити вдихи. Зрозуміла, що він захлинається, і, не роздумуючи, кинулася до нього. Він уже не дихав. Я схопила його за шию й потягла до берега. Чоловік був дуже високого зросту, і самій мені з ним було не впоратися. Допомогли інші люди. Вони винесли його на берег, а я швидко звільнила дихальні шляхи від води, притиснувши його груди до коліна, натиснула, вода вийшла, і він почав дихати. Приблизно за місяць я дізналася, що це був чоловік моєї колеги, акушера-гінеколога з міського пологового будинку.

Яка подія була найяскравішою у вашому житті?

Звичайно ж, народження моєї першої доньки. Коли я її народжувала, вчилася на 4 курсі. Тоді ще не було спеціалізації. Я не знала, що стану гінекологом. Але вчилася я добре, усі заняття відвідувала. А перед пологами якраз вивчила матеріал про больовий шок. Коли я народжувала, розповідала акушерові, як я з першої стадії больового шоку переходжу до другої, як у мене відбувалися перейми... Він, посміхаючись, відповів, що дуже радий моїй обізнаності, але боятися мені не треба - у третю стадію я не перейду.

Удома ви хто більшою мірою: лікар чи дружина?

Коли розумієш, що найцінніше в світі - це сім'я, не хочеться розмінюватися на дрібниці. Тому вдома я намагаюся бути жіночною. Це другий шлюб для мене. З другим чоловіком ми вже 14 років разом. Він чудова, унікальна людина. Удома я часто дуже вимоглива. Люблю порядок. І мій чоловік часто не витримує такого завзяття, каже: ну це ж не лікарня! Давай собі дозволимо, щоб щось не там, де треба, постояло...Напевно, у вас у будинку ідеальна чистота?Мені здається, у кожного медичного працівника в будинку абсолютний порядок і чистота. Це звичка. Будь-яка професія накладає свій відбиток на особистість людини та її побут. Професія лікаря - особливо. Я прагну, щоб у будинку був ідеальний порядок. Чоловік і доньки до цього звикли, нормально сприймають, навіть якщо я трохи буркочу. Правда, дочки вже дорослі, з нами не живуть і будують свій побут на свій розсуд.


Лікар теж людина, може встати вранці з головним болем, з поганим настроєм...

Може. Але улюблена робота як бальзам на рану - не згадуєш про свої проблеми, і минає головний біль. Коли завантажений день, то поринаєш в роботу, як кажуть, з головою. І найголовніше правило - посміхнися своєму життю, і воно посміхнеться у відповідь.

Як ви проводите вихідні, який відпочинок полюбляєте?

Люблю активний відпочинок. Кожен день намагаюся під'їхати до моря, пробігтися Трасою Здоров'я або просто пройтися пішки, зробити зарядку й обов'язково поплавати. Якщо кудись їдемо на відпочинок, то теж намагаємося проводити час максимально активно. Лежати на пляжі - не для нас. Надто нудно.

Ми любимо нові емоції, нові враження, музеї, виставки... Не можемо сидіти на одному місці. Напевно, це звичка - жити в русі. Ми пішки обійшли багато красивих місць на землі. Багато подорожували Європою, але найулюбленіше місто - це Прага, вона як музей під відкритим небом.

А Україною любите подорожувати?

Звичайно, я дуже люблю нашу Україну. Мені дуже подобається Одеса, це - неймовірне місто. Чудове місто Львів, унікальний Крим з дивовижним поєднанням гірського ландшафту та моря. Ми взагалі Україну на машині проїхали безліч разів. Залюбки її досліджуємо. Я вважаю, що всі люди, і молодь особливо, повинні любити свою країну. Якщо всі ми будемо любити її, то тут буде чисто, комфортно та затишно абсолютно всім. Тільки треба людям поводити себе інакше - не грубіянити, не смітити, робити добро та не переступати через себе.


Інтерв'ю