Вітряна віспа у дітей

Вітряна віспа (вітрянка) — це гостре вірусне захворювання дитячого віку, яке супроводжується дисемінованим макульозно-папульозно-везикульозним висипом на шкірі та слизових оболонках і загальним інтоксикаційним синдромом. Вітрянка переважно діагностується в дитячому віці: близько 90% усіх жителів світу переносять це захворювання до 15 років. Пік захворюваності на вітряну віспу випадає на дошкільний період – 3-4 роки. Вітрянка у дітей вважається однією з найбільш поширених інфекційних хвороб, оскільки сприйнятливість людського організму до вірусу вітряної віспи становить практично 100%, а от після перенесеної вітрянки імунітет практично довічний (виключення складають особи з імунодефіцитами).

Причини виникнення вітряної віспи

Вірус Herpes zoster — антропонозний ДНК-вірус, який належить до сімейства Herpesviridae 3 типу. Цей інфекційний збудник – основна причина виникнення вітрянки й оперізуючого герпесу. Вірус герпесу 3 типу характеризується високою контагіозністю та нестійкістю до умов зовнішнього середовища. У слині цей вірус зберігається до 15 хвилин, а під дією ультрафіолетових променів і високої температури мікроорганізм миттєво руйнується.

Інфікування вірусом вітряної віспи здійснюється повітряно-крапельним і вертикальним (трансплацентарним) шляхами. Вітрянкою можна заразитися винятково від хворої людини: за 2 дні до появи у неї висипань і впродовж наступних 5 днів. На 6-й день після виникнення першого елемента висипки пацієнт стає епідеміологічно безпечним для оточуючих.

Вхідними воротами для інфекції слугує слизова оболонка верхніх дихальних шляхів, де вірус активно розмножується протягом усього інкубаційного періоду. Після потрапляння збудника в кров настає вірусемія, що проявляється характерними клінічними ознаками.

Вірус герпесу 3 типу тропний не тільки до клітин шкіри та слизових оболонок. Цей збудник також вражає нервові клітини, що пояснює виникнення оперізуючого герпесу. Після перенесеної вітряної віспи у 97% перехворілих розвивається стійкий довічний імунітет. Але вірус з організму людини нікуди не зникає. Збудник переходить у латентний («сплячий») стан і накопичується в нервових гангліях. За певних обставин (зниження імунітету, переохолодження, стрес) виникає оперізуючий герпес.

Симптоми вітряної віспи

Класична клінічна картина вітряної віспи характеризується певною стадійністю перебігу:

  1. Інкубаційний період (від моменту інфікування до появи перших клінічних симптомів) за вітрянки становить від 11 до 21 дня.
  2. Продромальний період 2 дні до виникнення характерного висипу) розвивається не у всіх дітей. За 48 годин до появи перших елементів висипання дитина скаржиться на втому, зниження апетиту, нудоту, блювоту.
  3. Період розпалу захворювання. Поява перших елементів висипу супроводжується підйомом температури тіла (37-38°С) та іншими проявами інтоксикаційного синдрому (зниження апетиту, нездужання, головний біль, пітливість).

Характеристики висипу:

  • локалізація: обличчя, волосиста частина голови, вся поверхня тулуба (висип на животі, стегнах, плечах, грудях, але крім долонь і стоп), слизова оболонка рота, зіву та зовнішніх статевих органів;
  • первинний шкірний елемент: макули (червоні або рожеві плями), папули, везикули; розміри везикул сягають 5мм, навколо – кільце гіперемії;
  • характеристика висипу: поліморфний (на шкірі дитини одночасно виявляють шкірні елементи на різних стадіях розвитку), товчкоподібний (з періодами підсипання). Атипові форми вітряної віспи характеризуються виникненням пустул (первинні шкірні елементи, заповнені гноєм і кров'ю) та тяжкою інтоксикацією.

4. Період реконвалесценції (одужання).

Клінічна картина вітряної віспи у дітей до 1 року має певні особливості:

  • більш виражений інтоксикаційний синдром (дитина млява, погано їсть, погано реагує на зовнішні подразники);
  • висока температура (вище ніж 39°С);
  • фебрильні судоми;
  • блювота;
  • часті випорожнення;
  • часто везикули наповнюються геморагічною рідиною;
  • високий ризик приєднання вторинної бактеріальної інфекції.

Діагностика вітряної віспи

Діагностика вітряної віспи ґрунтується на даних фізикального огляду дитини та епідеміологічного анамнезу. Виявлення поліморфного макуло-папуло-везикульозного висипу та наявність контакту дитини з носієм вірусної інфекції є достовірними ознаками вітряної віспи. У певних випадках застосовують лабораторні методи дослідження: вірусологічні та серологічні аналізи, ПЛР.

Методи лікування вітряної віспи

Лікування захворювання спрямоване на запобігання суперінфекції та підтримку імунної системи для швидкої регресії вірусної патології. Госпіталізації підлягають діти з ускладненими й атиповими формами вітряної віспи.

Шкіра дитини під час вітрянки потребує ретельного догляду. Він полягає в періодичній зміні постільної білизни та одягу (1 раз на добу), обрізанні нігтів на руках для зниження пошкодження шкіри. У разі сильного свербіння дітям на руки надягають м'які рукавички.

У пострадянській медицині елементи висипань на шкірі обов'язково піддавалися обробці аніліновими спиртовими або водними розчинами, але сучасні рекомендації з догляду за шкірою у разі вітряної віспи істотно відрізняються. У зв'язку зі зростанням резистентності інфекційних збудників до медикаментів, застосування місцевого лікування вважається неефективним і шкідливим.

Медикаментозне лікування застосовується для ліквідації симптомів вітряної віспи:

  • антигістамінні препарати – показані при сильному свербінні, що приносить дитині великий дискомфорт;
  • антипіретики – застосовуються за високої температури.

Призначення противірусних препаратів спірне, доведеної ефективності немає, проте іноді використовується за ускладнених форм вітряної віспи та тяжкого перебігу захворювання.

У деяких країнах використовується вакцинація – метод індивідуальної активної профілактики вітряної віспи шляхом введення ослабленого вірусу в організм дитини. Імунні клітини сприймають вакцину як чужорідний білок, до якого виробляють антитіла. «Клітини пам'яті» зберігають інформацію про генетичний матеріал цього вірусу та забезпечують довічний імунітет проти цієї інфекції.

Наслідки вітряної віспи

Усі ускладнення вітряної віспи можна розділити на місцеві (шкірні) та загальні. До місцевих ускладнень вітрянки належать абсцеси, фурункули та карбункули, які виникають у результаті приєднання вторинної бактеріальної інфекції (суперінфекції) на тлі зниженого імунітету дитини. Поява висипу за цієї патології супроводжується сильним свербінням шкіри, через що дитина постійно розчісує і травмує папули та везикули, що сприяє додатковому інфікуванню іншими збудниками. Шрами на місці локалізації висипань виникають за атипових форм захворювання.

Системні ускладнення вітряної віспи:

  • Вітрянковий енцефаліт — одне з найчастіших ускладнень вітряної віспи. Ураження мозку виникає через 1-2 тижні після висипання і проявляється загальномозковими (головний біль, судоми, порушення свідомості), вогнищевими (парез кінцівок, порушення чутливості) й інтоксикаційними (підвищення температури, пітливість, зниження апетиту, втома) симптомами.
  • Вітрянкова пневмонія частіше виникає у дорослих і проявляється дихальною недостатністю (задишка, кашель з геморагічною мокротою, акроцианоз, біль у грудях) і синдромом загальної інтоксикації організму.

До рідкісних ускладнень вітряної віспи належать вітрянковий нефрит, кардит, артрит, гепатит.

Після перенесеної вітряної віспи вірус Herpes zoster накопичується в нервових гангліях, де перебуває у «сплячому» стані. У разі зниження імунітету, переохолодження або впливу інших тригерів вірус активізується та провокує розвиток оперізуючого лишаю.