Псоріаз у дітей

Псоріаз (лускатий лишай) — це хронічне шкірне захворювання з тенденцією до прогресування та поширення патологічного процесу на інші органи та системи. В результаті гіперфункції кератиноцитів і клітин імунної системи в різних ділянках шкірного покриву утворюються бляшки, пустульозний або непустульозний висип, який піднімається над рівнем шкіри та покритий сріблястими або сіро-білими лусочками. Під час пошкрібування псоріатичних бляшок скальпелем з'являється стеаринова пляма, потім термінальна плівка, а за подальшого пошкрібування — точкова кровотеча, яка нагадує «краплю роси».

Ця хвороба у дітей діагностується досить часто. Згідно з останніми статистичними даними, псоріаз — друга за поширеністю шкірна хвороба дитячого віку (після атопічного дерматиту). Ризик її виникнення у хлопчиків і дівчаток однаковий. Лускатий лишай частіше маніфестує у дітей після 10 років, але трапляються й ранні епізоди цього дерматозу — в дошкільному віці. Численні наукові дослідження виявили зв'язок псоріазу з деякими ендокринологічними захворюваннями, зокрема з патологією щитовидної залози.

Причини виникнення псоріазу

Це захворювання належить до ідіопатичних захворювань. Сьогодні немає достовірних, науково обґрунтованих теорій про етіологію та патогенез цього дерматозу. В результаті клінічних випробувань вдалося встановити роль імунної системи у виникненні псоріазу. Ефективність імуномодулюючих препаратів у лікуванні лускатого лишаю підтверджує факт порушення імунної реактивності організму.

Характерні морфологічні зміни шкіри свідчать про дисфункцію епітеліальних клітин, зокрема кератиноцитів. Порушення нормальної диференціації епітелію в бік гіперпроліферації призводить до формування патологічних вогнищ. Під впливом імунних клітин ці ділянки запалюються та поширюються на інші зони.

Отже, існує дві основні складові патогенетичного механізму: порушення функції епітелію й імунологічна агресія, а саме:

  • Порушення роботи кератиноцитів є первинним процесом. Надлишкова проліферація епітеліальних клітин ініціює активацію імунної системи та продукцію Т-лімфоцитів. Вони зі свого боку проникають в епітелій і стимулюють синтез прозапальних цитокінів (чинник некрозу пухлин альфа, інтерлейкін-2).
  • Псоріаз виникає в результаті аутоімунної агресії проти власних клітин шкіри. Порушення дозрівання та проліферації кератиноцитів — вторинний процес, який настає після проникнення Т-клітин у шкіру та виділення запальних цитокінів.

Гіперрегенерація епітеліальної тканини з ознаками запалення є морфологічним еквівалентом псоріазу.

Індукція патологічних процесів в організмі дитини може провокуватися декількома причинами:

  • Спадковість. Генетична схильність до псоріазу пояснюється тим фактом, що частота виникнення захворювання вища у тій категорії пацієнтів, у родині яких траплялися випадки цього дерматозу.
  • Стрес. Клінічні дослідження вказують на наявність сильного нервово-психічного перенапруження в анамнезі у хворих дітей.
  • Імунні порушення. Називати псоріаз аутоімунним захворюванням не зовсім коректно. Ця патологія характеризується надмірною запальною реакцією в зоні проліферації кератиноцитів й ангіогенезу. Зруйновані клітини епітеліальної тканини самі активують продукцію запальних цитокінів здоровими клітинами шкіри. На ці процеси реагує імунна система і вносить свої «поправки» у цей процес.
  • Інфекція. Деякі вірусні, бактеріальні або найпростіші збудники володіють патологічною імуномодулюючою дією, викликаючи запальні імунні процеси в організмі дитини.
  • Порушення бар'єрної функції шкіри. Зовнішні пошкодження шкірних покривів, тертя, алергічні реакції, часте використання гігієнічних засобів можуть викликати надмірну проліферацію кератоцитів, відому як феномен Кебнера.
  • Ендокринна патологія та метаболічні порушення часто є супутніми патологіями у дітей із псоріазом, тому їхня роль у розвитку цього захворювання не виключена.

Види псоріазу

Відповідно до Міжнародної класифікації хвороб, виділяють такі види захворювання:

  • Простий (вульгарний, бляшковий). Ця форма захворювання трапляється у більшості пацієнтів і характеризується класичними клінічними проявами: формуванням воскоподібних папул з ознаками запалення, які піднімаються над рівнем шкіри та вкриті сріблястими лусочками, які легко відділяються. Папула під ними рожева або насичено-червона, кровоточива. Ця кровотеча носить назву «кров'яної роси».
  • «Інверсний» псоріаз має вигляд не виступаючих над шкірою плям із незначним лущенням, які локалізуються в складках шкіри на згинальних поверхнях стегон, рук, у паховій і пахвовій області. У дітей трапляється рідко.
  • Краплеподібний. Псоріатичний висип має вигляд невеликих точок, які піднімаються над рівнем шкіри та вкриті лусочками. Запальні прояви яскраво виражені: патологічні елементи яскраво-червоні, іноді з ціанотичним (синюшним) відтінком. Вони вкривають усе тіло, аж до гомілок і передпліч. Типовою локалізацією висипу є волосиста частина голови та шия.
  • Пустульозний псоріаз характеризується формуванням пустул з ексудатом. Шкіра біля патологічних елементів різко запалена (червона, гаряча, набрякла), легко відшаровується. Небезпека цього нозологічного варіанту полягає у високому ризику повторного інфікування.
  • Ерітродермічний псоріаз виникає в результаті прогресування інших форм захворювання і характеризується генералізацією патологічного процесу по всьому тілу з формуванням відкритих і різко болісних ділянок шкіри великих розмірів. Таким чином, виникає високий ризик інфікування. Діти з псоріатичною еритродермією здебільшого перебувають у тяжкому стані.

Виділяють також себорейний псоріаз, за якого вражається шкіра волосистої частини голови та шиї. Характерним клінічним симптомом у цьому випадку є так звана псоріатична корона, яка формується бляшками на межі росту волосся. Псоріаз долонь і стоп у дітей діагностується рідко.

Патологічний процес за лускатого лишаю може поширюватися й на інші тканини. Окремою нозологічною формою захворювання є псоріатичний артрит, за якого вражаються дрібні суглоби рук і ніг, рідше — великі суглоби.

Симптоми псоріазу

Усі форми даного захворювання мають певну стадійність клінічного перебігу захворювання. Виділяють три фази:

  1. Прогресування. На цьому етапі спостерігається формування нових патологічних вогнищ і поширення старих.
  2. Стаціонарна фаза характеризується стабілізацією стану дитини, нові висипання не з'являються.
  3. Регресія захворювання.

У дітей виділяють кілька клінічних варіантів хвороби: постінфекційний, локалізований, гострий, хронічний, тяжкий, безперервно рецидивний.

Висип за псоріазу характеризується наявністю запального компонента (набряклість і почервоніння шкіри, локальне підвищення температури, болісність), сверблячкою. Типове місце локалізації елементів висипу в дітей — волосиста частина голови, обличчя, зовнішні статеві органи та природні складки (пахова й пахвова область). Можливе залучення у патологічний процес тканин суглобів із розвитком псоріатичного артриту.

Псоріаз маніфестує у 5–8 років. Перші ознаки захворювання — виникнення червоних папул із чіткими межами та сріблястими лусочками. У процесі збору анамнезу часто виявляють наявність перенесеної вірусної або бактеріальної інфекції.

Діагностика псоріазу

Діагноз «псоріаз» значною мірою ґрунтується на клінічних проявах захворювання та фізикальному огляді дитини (визначення характерних патологічних шкірних елементів з ознаками запалення на тлі задовільного загального стану хворого).

Для більш детального вивчення хвороби дітям проводяться:

  • Загальний та біохімічний аналіз крові, за допомогою яких виявляють неспецифічні запальні зміни.
  • Аналіз крові на ревмопроби — визначає підвищену активність білків гострої фази.
  • Імунограма — дозволяє виявити зміни в роботі імунної системи.
  • Біопсія шкіри з подальшим гістологічним дослідженням. Цей метод остаточно підтверджує діагноз «псоріаз» на підставі специфічних морфологічних змін: підвищена кількість незрілих кератиноцитів з інфільтрацією епітеліальних тканин імунними клітинами, надмірний ангіогенез (формування кровоносних судин).

Методи лікування псоріазу

Медикаментозне лікування дітей з цим захворюванням проводиться з урахуванням поширеності патологічного процесу, стадії та форми захворювання, віку та статі дитини, а також соматичного стану організму.

Класичної схеми лікування дітей немає. За лускатого лишаю максимально застосовується індивідуальний підхід до кожного пацієнта. У першу чергу, батьків навчають правилам догляду за шкірою дитини. Часте купання без застосування агресивних мийних засобів і жорстких мочалок запобігає травмуванню шкіри. Зараз широко використовують гігієнічні засоби, що містять дьоготь, природні екстракти та речовини з антисептичною дією. Після купання шкіру дитини слід зволожити за допомогою крему (тільки в стадії ремісії). Одяг повинен бути з натуральних тканин, вільний і такий, що не подразнює шкіру.

Дитина повинна отримувати достатню кількість вітамінів і мікроелементів із продуктами харчування. Рекомендується дотримуватися дієти з низьким вмістом жирів і вуглеводів. Раціон повинен містити оптимальну кількість білків, клітковини та поживних речовин. Важливо враховувати індивідуальну непереносимість деяких продуктів харчування.

Якщо псоріаз виник на тлі інфекційного захворювання, дитині призначається курс антибіотикотерапії. Імуномодулятори застосовують у разі верифікації дисфункції імунної системи. Псоріатичні бляшки викликають сильне свербіння, що призводить до значного дискомфорту та пошкодження патологічних елементів і може спровокувати приєднання вторинної бактеріальної флори. З метою ліквідації цього симптому застосовують антигістамінні препарати. Для відновлення функції травної системи призначають ентеросорбенти, ферменти та вітаміни. У лікуванні дітей із псоріазом використовують гепатопротектори з мембраностабілізуючою й антиоксидантною дією. Перевагу віддають фітопрепаратам. У деяких випадках застосовують препарати психотропної дії, які усувають важливий етіологічний чинник псоріазу — стрес.

Наслідки псоріазу

Дане захворювання належить до групи хронічних прогресуючих захворювань із високим ризиком поширення та генералізації процесу, зокрема псоріатичного артриту. В результаті приєднання вторинної інфекції виникають ускладнення місцевого та системного (сепсис) характеру.

Діти з псоріазом більш схильні до психічних розладів. Наявність зовнішнього дефекту провокує виникнення комплексу неповноцінності, невпевненості в собі та призводить до депресивного стану.