Булімія – це психосоматичний синдром, що характеризується неконтрольованим і швидким поглинанням великої кількості їжі. У психіатрії цей патологічний стан часто називають нервова булімія. Через побоювання набрати зайву вагу хворі відразу після їжі викликають у себе блювоту або намагаються обмежити наступні прийоми їжі, приймають проносні препарати. Булімія часто поєднується з анорексією або ожирінням. На це захворювання в більшості випадків страждають молоді жінки. Пік захворюваності припадає на 15–30 років.
Зміст:
Причини виникнення булімії
Хоча булімія відома досить давно, причини захворювання все ще залишаються до кінця не вивченими. Вчені та лікарі виділяють найбільш імовірні чинники, що провокують розвиток хвороби і поділяють їх на фізіологічні та психологічні.
Серед фізіологічних причин виділяють:
- органічні пошкодження кори головного мозку;
- гормональні захворювання;
- порушення обмінних процесів в організмі;
- генетична схильність (у кого-небудь із родичів уже була діагностована булімія).
Психологічними причинами патології можуть бути:
- стрес;
- низька самооцінка, сформована ще в дитинстві;
- позбавлення дитини їжі як покарання за проступок або навпаки, заохочення їжею за хорошу поведінку.
Також фахівці відзначають, що до булімії більш схильні люди, які виросли в забезпечених сім'ях. Такі діти часто відчувають психологічний тиск і прагнуть всіма силами відповідати рівню своєї сім'ї, що призводить до психологічних проблем.
Показово, що люди з булімією схильні приховувати своє захворювання, вони не звертаються по лікарську допомогу і з часом замикаються в собі ще сильніше, концентруючись тільки на їжі, і тим самим погіршуючи свій стан.
Види булімії
Нервова булімія поділяється на:
- первинну (характеризується постійним відчуттям голоду і неконтрольованою обжерливістю);
- вторинну (виникає у людей, хворих на анорексію).
Також виділяють такі типи цієї хвороби:
- очисний (класичний) – після нападів неконтрольованого вживання їжі хворі викликають блювоту, застосовують клізми, приймають проносні препарати;
- неочисний – після нападів хворі намагаються контролювати свою вагу за допомогою голодування або надмірних фізичних навантажень.
Симптоми булімії
Окрім головного симптому булімії – відчуття сильного голоду, для цієї хвороби характерні й інші прояви:
- дуже швидке вживання їжі;
- поглинання великої кількості їжі;
- подряпини на пальцях рук як наслідок спроб спровокувати блювоту після їжі;
- часті перепади ваги – людина то повнішає, то різко худне;
- лабільність психіки;
- знижена працездатність;
- постійна сонливість;
- адинамія;
- хронічні захворювання органів травлення;
- порушення роботи печінки та нирок;
- карієс та інші стоматологічні захворювання як наслідок частого блювання;
- посилене слиновиділення;
- зневоднення.
Характерно, що всі «булімічні сцени» проходять таємно. Це пов'язано з тим, що поглинання їжі та блювання в присутності інших людей людина переживає як щось принизливе.
Діагностика булімії
Початковим етапом діагностики є ретельний огляд, а також бесіда з пацієнтом, у ході якої лікар дізнається необхідні анамнестичні дані, які можуть побічно вказувати на булімію.
Для підтвердження діагнозу також необхідно провести ряд досліджень, одним з яких є шкала оцінки харчової поведінки. Це опитувальник, який дозволяє оцінити такі її складові, як занепокоєння щодо ваги, наявність випадків переїдання та «очисної поведінки».
Шкала оцінки харчової поведінки складається з 51 твердження. Вони складені від першої особи. У цьому опитувальнику не існує правильних або неправильних відповідей. Деякі пункти стосуються їжі, а деякі – особистого ставлення людини до себе.
Після встановлення остаточного діагнозу лікар повинен вирішити, чи можливо проводити лікування амбулаторно, чи пацієнт потребує госпіталізації.
Методи лікування булімії
Успішність лікування безпосередньо залежить від часу його початку та безперервності проведення лікувальних заходів. Лікувальну тактику індивідуально для кожного хворого визначає лікар. Можуть бути призначені такі види лікування:
- медикаментозна терапія (антидепресанти, протинудотні препарати та ін.);
- когнітивно-поведінкова терапія;
- сімейна психотерапія;
- інтерперсональна (міжособистісна) терапія;
- групова терапія.
Наслідки булімії
Прогноз булімії пов'язаний з психологічним станом хворого та ефективністю призначеної терапії. У разі недотримання лікування він несприятливий, можливий розвиток ускладнень, аж до настання смерті.
Основні ускладнення, які можуть траплятися за булімії, такі: