Аутоімунний тиреоїдит (АІТ), у літературі також можна зустріти такі назви цієї патології, як зоб, хронічний тиреоїдит, хвороба Хашимото, — це хронічне захворювання щитовидної залози (ЩЗ), яке призводить до поступового руйнування її тканин і, як наслідок, розвитку гіпотиреозу — стану, що характеризується зниженням рівня гормонів ЩЗ. В основі цієї патології лежить аутоімунний процес, тобто в організмі виробляються антитіла до власних тканин залози, що і призводить до деструкції останніх.
Поширеність цього захворювання почала активно зростати з 2-ї половини ХХ століття, і на сучасному етапі на частку аутоімунного тиреоїдиту припадає чимала частина всіх захворювань ЩЗ. Серед дітей АІТ частіше трапляється у підлітковому віці, при цьому піком виявлення перших клінічних проявів вважають вік статевого дозрівання, 11–13 років. Співвідношення між хлопчиками та дівчатками по частоті виявлення АІТ становить 1:3.
Зміст:
Причини виникнення аутоімунного тиреоїдиту
АІТ належить до генетично детермінованих (обумовлених) захворювань, оскільки часто у дітей із цією патологією хтось із родичів також має аутоімунний тиреоїдит. Окрім цього, нерідко у дітей з АІТ можуть виявлятися й інші аутоімунні патології.
Механізм розвитку цього захворювання виглядає таким чином: АІТ виникає на тлі дефекту імунної відповіді, зумовленого генетичними чинниками, що викликають агресію власних Т-лімфоцитів до своїх же клітин ЩЗ (тироцитів), внаслідок чого відбувається деструкція цих клітин, яка призводить до поступового зниження вироблення гормонів щитовидної залози (тиреоїдних гормонів). Інформація про зниження рівня цих гормонів надходить у гіпофіз по так званому механізму зворотного зв'язку. У відповідь на зниження рівня гормонів гіпофіз активізує вироблення тиреотропного гормону (ТТГ), який викликає ріст і збільшення ЩЗ, що і призводить до розвитку зоба.
Окрім безпосередньої причини розвитку цієї патології, існує також ряд факторів (їх називають тригерними факторами), які провокують реалізацію генетичної схильності до захворювання.
До них можна віднести:
- Надлишок йоду внаслідок надмірного споживання йодовмісних продуктів харчування, а також неконтрольованого застосування медикаментів, які містять цей мікроелемент.
- Радіаційне опромінення.
- Перенесені вірусні захворювання та інші інфекції, зокрема ієрсиніози, вірус кору, грипу.
- Травми ЩЗ.
- Операційні втручання на ЩЗ.
Варто зазначити, що зазначені чинники можуть призвести до маніфестації АІТ тільки за наявності генетичної схильності до цієї патології у дитини.
Види аутоімунного тиреоїдиту в дітей
Дане захворювання класифікують за різними параметрами.
Залежно від функціонального стану ЩЗ (залежно від рівня тиреоїдних гормонів) виділяють такі види АІТ:
- Еутиреоїдний. Еутиреоз є станом нормальної функції ЩЗ, може перебігати тривалий час і не мати клінічних проявів.
- Гіпертиреоїдний. Гіпертиреоз може визначатися як транзиторний стан на ранньому етапі розвитку АІТ внаслідок атаки антитіл на фолікули ЩЗ і деструктивного масивного викиду гормонів зі зруйнованих клітин.
- Гіпотиреоїдний. Гіпотиреоз характеризується зниженням рівня гормонів ЩЗ і вираженими клінічними проявами, які припадають на розпал АІТ. Це найчастіший варіант перебігу АІТ.
Залежно від розміру щитовидної залози виділяють варіанти:
- Гіпертрофічний, який характеризується збільшенням ЩЗ, розвивається на початку маніфестації АІТ.
- Атрофічний — характеризується вираженим зменшенням розміру залози. Часто атрофічний варіант є результатом гіпертрофічного, за цього варіанту частіше розвивається недостатність функції залози (гіпотиреоз).
Залежно від варіанту клінічного перебігу виділяють:
- АІТ як самостійне захворювання.
- АІТ, об'єднаний з іншою ендокринологічною патологією.
- АІТ, що входить до складу іншого аутоімунного захворювання (наприклад, аутоімунний поліендокринний синдром).
Симптоми аутоімунного тиреоїдиту
АІТ може тривалий час перебігати безсимптомно — так званий німий тиреоїдит. Характер клінічної симптоматики буде залежати від функціонального стану залози, тим самим відображаючи рівень тиреоїдних гормонів в організмі дитини.
У дітей аутоімунний тиреоїдит розвивається поступово, скарги практично відсутні. Іноді дитина або батьки можуть відзначати ознаки збільшення залози:
- збільшення розмірів шиї;
- почуття здавлення, дискомфорту в області шиї;
- задишка, що виникає в положенні лежачи на спині;
- іноді може відзначатися незначна болісність у ділянці проекції ЩЗ;
- осиплість голосу, що може відзначатися за значного збільшення залози.
Окрім скарг на безпосереднє збільшення залози, можуть виникати симптоми, які вказують на нестачу або ж тимчасове підвищення рівня гормонів ЩЗ.
У близько 1–2% пацієнтів АІТ починається з ознак тиреотоксикозу:
- Підвищена пітливість.
- Дратівливість, емоційна лабільність. Дитині важко сконцентрувати увагу.
- Прискорене серцебиття.
- Зниження маси тіла.
- Тремтіння рук.
- Дитина відзначає відчуття жару в усьому тілі.
- Ендокринна офтальмопатія, яка характеризується набряком тканин навколо орбіти, розвитком екзофтальму (витрішкуватості). В основі розвитку цього ураження тканин орбіти й ока також лежить аутоімунний процес. Цей прояв реєструється у близько 3,3% пацієнтів з АІТ і не залежить від функціонального стану залози.
Однак найбільш характерними проявами АІТ є симптоми гіпотиреозу, до яких можна віднести:
- сонливість, слабкість;
- швидка стомлюваність;
- погіршення пам'яті;
- може відзначатися порушення сну (сонливість вдень, безсоння вночі);
- блідість шкірних покривів;
- відзначається пастозність (маловиражена набряклість) обличчя;
- повільність;
- дитина постійно мерзне;
- вологі та холодні кисті й стопи;
- може відзначатися випадання волосся, ламкість нігтів;
- можлива затримка росту;
- такі діти часто мають зайву вагу;
- шкіра суха, лущиться;
- часті закрепи;
- у дівчаток відзначаються порушення менструального циклу.
Оскільки перелічені симптоми відображають зміни концентрації тиреоїдних гормонів в організмі дитини, ці ознаки не є специфічними саме для АІТ. Варто також зазначити, що найчастіше захворювання перебігає зовсім без будь-яких виражених симптомів, при цьому порушення функції ЩЗ вкрай негативно впливає на фізичний і нервово-психічний розвиток дитини. У разі виявлення у дитини будь-яких із перерахованих вище симптомів, варто в найкоротші терміни звернутися по консультацію до дитячого ендокринолога для виключення або підтвердження аутоімунного тиреоїдиту. Своєчасна діагностика є запорукою успішного лікування захворювання.
Діагностика аутоімунного тиреоїдиту
Діагностика АІТ починається з консультації дитячого ендокринолога. Під час бесіди з дитиною та її батьками лікар визначає основні скарги, які турбують пацієнта, а також дізнається всі необхідні анамнестичні дані, визначає візуальні ознаки наявності ендокринної патології. Особливу увагу приділяють сімейному анамнезу: чи є у дитини родичі з АІТ. Далі лікар приступає до візуального огляду ділянки шиї, в ході якого може визначатися її потовщення, а також до пальпації щитовидної залози. На дотик уражена залоза збільшена, ущільнена, поверхня її неоднорідна. Може відзначатися незначна болісність під час пальпації. Однак одного лише огляду для встановлення діагнозу АІТ недостатньо. Тому для діагностики цієї патології також використовують лабораторні та інструментальні методи.
Серед лабораторних методів діагностики широко використовують:
- Загальний аналіз крові, сечі.
- Біохімічне дослідження крові (визначення глюкози, білка крові, білірубіну загального та по фракціях, АЛТ, АСТ, холестерину та інших показників).
- Дослідження крові на рівень гормонів ЩЗ (Т3, Т4), а також на тиреотропний гормон (ТТГ). За наявності показань проводять дослідження рівня інших гормонів.
- Визначення антитіл до тканин ЩЗ.
Також для діагностики АІТ в обов'язковому порядку проводять ряд інструментальних досліджень:
- УЗД щитовидної залози, на якому характерне виявлення чергування гіпоехогенних та гіперехогенних ділянок залози.
- Тонкоголкова біопсія, яка дає можливість провести гістологічне дослідження тканини залози й виключити злоякісне утворення у ЩЗ. Цей вид дослідження носить обмежений характер і проводиться тільки за наявності вузлових утворень у ЩЗ для диференціальної діагностики між злоякісним утворенням і псевдовузлом на тлі АІТ.
Діагноз вважається достовірним за наявності високого титру антитіл до залози, характерних даних на УЗД, а також за наявності клінічної картини гіпотиреозу.
Лікування аутоімунного тиреоїдиту
Лікування АІТ переважно медикаментозне. Залежно від функціонального стану залози дітям призначають антитиреоїдні препарати коротким курсом (за наявності тиреотоксикозу) або замісну гормональну терапію на постійній основі (за гіпотиреозу). Критерієм якості лікування є нормалізація рівня тиреотропного гормону (ТТГ).
Хірургічне лікування у терапії АІТ має дуже обмежені показання. Оперативне втручання проводять лише за наявності ознак здавлення структур шиї (гіпертрофічна форма тиреоїдиту зі значним збільшенням залози). Ознаками здавлення можуть бути: сухий кашель, що посилюється в положенні лежачи на спині (залоза здавлює шию), хрипота і зміна тембру голосу, труднощі з ковтанням їжі (спочатку твердої, потім і рідкої), прискорене серцебиття або поява аритмії. Усі скарги повинні мати постійний характер.
Наслідки аутоімунного тиреоїдиту
У цілому, прогноз захворювання за умови своєчасної діагностики та правильно призначеного лікування сприятливий, вдається досягти тривалої ремісії без негативних наслідків для життя та здоров'я дитини.
Однак у разі тривалого ігнорування симптомів хвороби може розвинутися тяжкий гіпотиреоз, що в свою чергу може призвести до таких ускладнень:
- Загальна затримка розвитку. Слабоумство, затримка фізичного розвитку. Можливе також порушення репродуктивної функції в майбутньому.
- Порушення роботи серцево-судинної системи (аритмії, за тривалого тяжкого перебігу можливий розвиток серцевої недостатності).
- Компресія органів середостіння збільшеною ЩЗ.
- Вкрай рідко може траплятися злоякісна трансформація в лімфому.