Детальніше про медикаментозну алергію

Алергічні реакції на ліки зустрічаються доволі часто в Україні та в усьому світі. Медикаментозна алергія частіше зустрічається серед людей працездатного віку, міського населення, та у жінок у порівняні з чоловіками.

Алергія на медикаменти частіше виникає при застосуванні антибіотиків, знеболюючих, антибактеріальних і протизапальних препаратів, засобів, які зменшують згортання крові, вакцин та сироваток, кровозамінників, вітамінів та препаратів, що вміщують йод та бром.

Ймовірність медикаментозної алергії підвищують такі чинники:

  • генетична схильність до алергії;
  • наявність алергічних захворювань;
  • прийом медикаментів протягом довгого часу;
  • одночасний прийом декількох препаратів;
  • наявність уражень шкіри, нігтів, слизових оболонок;
  • наявність захворювань органів травлення;
  • наявність хвороб, які пов’язані з порушенням роботи імунної системи людини;
  • професійний контакт з лікарськими засобами (наприклад, на фармацевтичній фабриці).

Також впливає спосіб введення ліків. Найчастіше алергію викликають ліки, які нанесені на шкіру чи слизову оболонку. Найрідше, коли ліки вживаються шляхом проковтування.

Досі найбільш популярний метод попередження та діагностики алергії на ліки - шкірні тести з розчинами лікарських засобів. Але цей метод має недостатню інформативність. На практиці шкірних тестів може бути замало.

Справа в тому, що переважна більшість лікарських засобів є неповноцінними алергенами. Тільки поєднуючись в організмі людини з компонентами крові вони отримують властивості повноцінного алергену. Саме проти такого комплексного алергену в організмі продукуються алергічні антитіла. При шкірному ж тесті такого поєднання не відбувається, і шкірний тест може виявитись помилково негативним.

Вірогідніше виявити алергію на ліки при комплексному врахуванні історії хвороби. Необхідно знати інформацію щодо прийому ліків у минулому, проведених раніше шкірних тестів. При підозрі на можливу реакцію можуть знадобитись спеціальні лабораторні тести до початку прийому ліків.

Більшість лабораторних методів діагностики можна провести в умовах імунологічної лабораторії. Звісно, щоб спростити процедуру обстеження, спочатку треба звернутися до лікаря - алерголога.

За ступенем важкості алергії виділяють легкий ступінь (свербіж, кропив’янка), середньоважкий (набряк Квінке, екзематозний дерматит, лихоманка) та тяжкий (анафілактичний шок, важкі ураження внутрішніх органів).

При легкому ступені алергії достатньо відмінити «винний» препарат та призначити цільове лікування. Середньоважкий та тяжкий ступень алергії потребують призначення більш складної схеми лікування та терапії з урахуванням органів ураження.

В будь-якому випадку, навіть при легких проявах алергії на призначений медикамент, треба обов’язково звернутись до лікаря, який призначив терапію, або до лікаря - алерголога.

Приймайте ліки за призначенням лікаря і живіть без алергії!

Статті