Надмірна вага і гормональні порушення

Давайте спробуємо розібратися, що первинно, ендокринна патологія або ожиріння, на тлі якого і розвиваються порушення в обміні речовин і ендокринних залозах. У даній статті лікар-ендокринолог медичних центрів Into-Sana, Нечай Олександра Юліївна намагатиметься освітити обидва варіанти.

Отже, почнемо з визначення. Ожиріння - це хронічне, рецидивуюче захворювання, що характеризується надмірним відкладенням жирової тканини в організмі. При загальній нелюбові до усілякого роду формулювань і визначень, яких багато довелося вивчити за роки здобуття освіти, все ж таки пропоную вникнути в сенс. Ключовим є визнання того, що це захворювання, отож будуть ускладнення. Хронічне і рецидивуюче - означає, що навіть при дотриманні всіх рекомедацій наступає не повне виліковування, а ремісія - тобто поліпшення стану. Тому займатися собою потрібно буде не місяць або рік, а усе життя.

Принципове значення має не тільки факт наявності ожиріння, але і ступінь його вираженості, що визначає ризик супутніх захворювань і обрання тактики лікування. Для цього вимірюють індекс маси тіла (ІМТ). Це співвідношення маси в кг до зросту в метрах в квадраті. У нормі це співвідношення коефіцієнту від 18 до 24,9.

  • надмірна вага - показник ІМТ в рамках 25-29,9;
  • ожиріння I ступеня - показник ІМТ в рамках 30 - 34,9;
  • ожиріння II ступеня - показник ІМТ в рамках 35 - 39,9;
  • ожиріння III ступеня - показник ІМТ понад 40.

Тепер про причини ожиріння. Переїдання призводить до ожиріння більш ніж в 90% випадках, і тільки приблизно 5% викликано розладом обміну речовин. Всі ендокринні патології є хронічними захворюваннями, тому не потрібно прагнути потрапити саме в цю групу пацієнтів.

Збільшення маси тіла насамперед викликано порушенням балансу між надходженням енергії з їжею та енергетичними затратами організму. Надлишок калорій перетворюється в жир, що накопичується в жирових депо організму (в підшкірній клітковині, сальнику, черевній стінці, внутрішніх органах). Збільшення маси тіла веде до порушення функціонування багатьох систем організму.

Причинами ожиріння в першу чергу слугують такі чинники:

  • низький рівень фізичної активності пацієнта;
  • неправильне харчування з вживанням висококалорійних продуктів;
  • порушення добового режиму прийому їжі.

В цілому спосіб життя і стиль харчування визначають розвиток ожиріння. Основна скарга, що висувається хворими - надлишкова маса тіла.

На цьому тлі можуть розвинутися:

  • гіпертонічна хвороба;
  • порушення вуглеводного обміну з розвитком цукрового діабету;
  • серцево-судинні ускладнення у вигляді інфарктів та інсультів;
  • хропіння і зупинки дихання уві сні;
  • жовчокам'яна хвороба;
  • дистрофічні зміни суглобів і хребетного стовпа;
  • порушення ліпідного обміну та обміну сечової кислоти;
  • порушення менструального циклу у жінок і потенції - у чоловіків.

В результаті замість лікування однієї патології і пацієнт, і лікар стикаються з необхідністю корекції кількох. При цьому частина препаратів здатні коригувати одне захворювання, але ускладнювати перебіг іншого. А рекомендації по харчуванню все одно залишаються і навіть стають жорсткішими.

При наявності надлишку добового раціону всього на 5% річна прибавка маси тіла може сягнути 5 кг. І так з року в рік. З віком фізична активність знижується, тому і калораж має бути зменшеним навіть не для схуднення, а тільки для утримання маси тіла. Часто на прийомі від пацієнтів я чую фразу: «Я в харчуванні нічого не змінювала, а погладшала». У цьому і є причина. З віком калораж потрібно зменшувати. При настанні клімактерія і менопаузи внаслідок згасання вироблення статевих гормонів організм в нормі накопичує жирову тканину, що проявляє слабкі властивості статевих гормонів. І фізіологічна надбавка маси в цьому випадку становить до 10% маси тіла. І тут потрібне зменшення калоражу.

Категорії «їм мало» і «їм багато» абстрактні. У кожного своє поняття про норму. З розповідей пацієнтів часто створюється враження, що вони взагалі не їдять і гладшають. Такого не буває ніколи. Є формули для розрахунку норми калоражу. Для зниження маси тіла цей калораж має бути дефіцитним на 500 - 600 ккал. Щоденно підраховувати весь раціон складно і психологічно дискомфортно. Але цілком можливо записати раціон за тиждень, у вихідний день підрахувати його на калькуляторі калорій (вони доступні в мережі в асортименті) і зрозуміти приблизний свій денний калораж. І все стане на свої місця. І вже з цим йти до лікаря. Перший крок до лікування - усвідомлення проблеми і подолання своєї інертності. За поточний рік я пам'ятаю тільки трьох пацієнтів, що підрахували свій раціон. Решта, на жаль, обмежилися лише розповіддю про вівсяні каші вранці і повному наступному голодуванні. Спотворенням справжньої картини пацієнт обманює не лікаря, а тільки себе. І візит до лікаря в даному випадку може стати втратою часу.

Голодувати не можна! Відчуття голоду накопичується і виливається в пізню вечерю з надлишком. Необхідна і фізична активність. Мінімально це піше ходіння по 40 хвилин на день. Бажані заняття в басейні або спортзалі. І про повсякденне: 1-2 зупинки можна пройти пішки, а не їхати в переповненій маршрутці; складно йти сходами вгору, але спускатися можна завжди пішки; детренованій людині неможливо піднятися вгору по довгому ескалатору в метро, але в Києві цілком можливо метрів 20 піднятися пішки по ескалатору на пересадочних станціях метро (наприклад, переходи Золоті ворота - Театральна, Майдан Незалежності - Хрещатик). І тільки після регулярного виконання цих пунктів на їх фоні можлива супутня медикаментозна корекція обміну речовин.

Важливо: на тлі курсу медикаментозної терапії має виробитися певний стереотип харчування, що залишиться й на майбутнє. Проблема не в препараті. У препаратів немає рикошетної дії. Рецидив ожиріння може виникнути знову на тлі повернення до колишньої форми харчування.

Прийом у лікаря триває 30 хвилин, а займатися собою людина має 24 години щодня. І усвідомлення цього має прийти. Самостійно впоратися складно. Тому в переважній більшості випадків потрібен супровід не тільки ендокринолога, а й дієтолога, і спортивного тренера. Звичайно, все це призводить до певних фінансових витрат, але це Ваше здоров'я і витрати на нього не менш важливі, ніж на одяг або відпочинок. Можливо, Вам буде потрібно тільки кілька місяців для впровадження нових навичок з фахівцями, які згодом можна буде використовувати самостійно.

Отже, тепер про вторинне ожиріння. Займає воно не більше 5% в структурі всієї патології надмірної ваги. Розвивається воно на тлі патології ендокринних органів.

Важливо! Вторинне ожиріння:

  • ніколи не досягає значних величин;
  • супроводжується іншими проявами, що часто виходять на перше місце за важливістю скарг;
  • передбачає, що виявлення та корекція ендокринної причини ожиріння не призводить до зниження маси тіла;
  • передбачає створення тільки передумов для зниження маси на тлі зміни харчування і фізичної активності.

Патологія яких ланок може призвести до ожиріння і чим вона супроводжується?

  • Патологія щитоподібної залози. У переважній більшості випадків - зниження її функції. Супроводжується набряком, сонливістю, закрепами, відчуттям зябкості, зниженням пам'яті, порушенням статевої функції.
  • Цукровий діабет на фоні прийому ряду таблетованих препаратів або інсуліну. Внаслідок підвищеної кількості інсуліну розвивається відчуття голоду з підвищеним харчуванням. Схожий механізм існує при виявленні рідкісної пухлини підшлункової залози - інсуліноми. Прояви: відчуття голоду у поєднанні з відчуттям тривоги, пітливість, тремтіння у руках (ознаки зниження рівня глюкози крові).
  • Дисфункція гіпоталамуса. Відомо, що ключові центри, що регулюють споживання їжі та енергетичний баланс, розташовані в гіпоталамусі. Тому ряд впливів на структури мозку є пусковим механізмом ожиріння в даному випадку.
  • Гіперфункція кори надниркових залоз. Супутні появи: перерозподіл підшкірно-жирового шару - ожиріння тулуба та обличчя на тлі тонких кінцівок; почервоніння обличчя, м'язова слабкість, головні болі, пригнічений настрій, порушення статевої функції.
  • Порушення діяльності статевих залоз і вироблення пролактину. У чоловіків проявляється порушенням потенції, безпліддям, збільшенням молочних залоз. У жінок: порушення менструального циклу, надлишковий ріст волосся на тілі, безпліддя, виділення із сосків.

Чи варто йти до ендокринолога і чи можлива допомога? В будь-якому випадку, потрібно виключити наявність ендокринної патології. Для цього потрібно пройти ряд лабораторних досліджень. При виявленні ендокринної патології лікар призначить лікування. При її відсутності - доповнить рекомендації по модифікації способу життя терапією, що коригує стан.

Повернемося в початок статті. Ожиріння - патологія хронічна. І відхід від проблеми саму проблему не вирішить. Тому усвідомте цю неминучість і удачі в тривалому шляху до перемоги!

Статті