Імунітет людини можуть підривати гельмінти
Науці на сьогоднішній день відомо близько 400 різновидів глистів. Велика частина з них воліє заселяти кишківник. Однак є й такі, що обирають інші органи - легені, печінку, м'язи, мозок і навіть очі. Паразити здатні провокувати тяжкі алергічні реакції, наприклад, набряк Квінке або кропив'янку.
В Україні найбільш поширені такі види гельмінтозу як аскаридоз, ентеробіоз і деякі інші. Щороку в Україні фіксується близько 400 тисяч випадків гельмінтозів. Вочевидь, більшість випадків просто не діагностується. Адже, за статистикою європейських країн, паразитами заражена приблизно чверть населення Європи.
У кишківнику глисти травмують слизову оболонку, що призводить до хронічної мікропотере крові і порушення всмоктуваності харчових речовин в кишківнику. Але основна загроза в тому, що гельмінти значно пригнічують імунітет, роблять людину більш сприйнятливим до вірусних та бактеріальних інфекцій.
Діагностика гельмінтозів - досить складне завдання. Паразити роблять все, щоб залишатися в організмі людини непоміченими. Достовірно встановити наявність гельмінтів в організмі можна тільки виявивши самого паразита (хоча б його залишки) або його яйця. Для цього використовують такі методики: аналіз калу на наявність гельмінтів або їх яєць, макроскопічне обстеження організму, мікроскопічне обстеження матеріалу (наприклад, зішкріб шкіри, перианальних складок), обстеження складу жовчі та вмісту 12-палої кишки.
Також можна спробувати відстежити специфічну реакцію організму на паразитів: наприклад, виявити в крові антитіла, які виробляє імунна система у відповідь на наявність гельмінтів. Це досить популярний метод дослідження. Він добре зарекомендував себе при виявленні позакишкових проявів гельмінтозів, наприклад, при токсокарозі. Але є і деякі обмеження. По-перше, антитіла виробляються не до всіх різновидів гельмінтів, і тільки в певний період їх розвитку. По-друге, антитіла - ознака імунної пам'яті. "Сліди" в крові можуть бути, а паразитів вже давно немає.
Призначити відповідні аналізи і терапію може тільки лікар, враховуючи супутню патологію, правильно підібравши препарат і дозування. У лікуванні гельмінтозів застосовують препарати на основі альбендазолу, який є досить токсичною речовиною. Тому неприпустимий прийом антигельмінтних препаратів за непідтвердженими діагнозами, а також з метою "профілактики" і/або як самолікування.
Попередити зараження допоможе виключно суворе дотримання правил особистої гігієни: руки слід обов'язково мити з милом перед кожним прийомом їжі, після гри з домашніми вихованцями і після відвідування туалету. Важливо дотримуватися правил приготування їжі: м'ясо і рибу тушкувати і смажити до повної готовності, а фрукти, овочі та зелень ретельно промивати під проточною водою. Також слід відмовитися від пиття сирої води з-під крану і купання у водоймах зі стоячою водою.
